Процесс изучения биографии писателя и его особенности

активна демонстрація фотографій. Вчителі здебільшого користуються портретами, що не створюють враження живої людини. Проте до наших днів дійшли численні фото митців ХІХ ст, серед яких Т. Шевченко (радимо звернути увагу, наскільки розумний та іронічний погляд живого Кобзаря відрізняється від погляду на портретах), М. Кропивницький, сім’я Старицьких. Особливу цінність мають сімейні фото.

- психологічні тести (“Детектор чесності” при вивченні життя і творчості В. Винниченка);

- документалістика (фрагменти судових справ М. Рильського);

- літературні карти, як України певного часу, так і місць, пов’язаних з творчістю певного письменника (особливо цікавими вони будуть при вивченні біографії митців-емігрантів).

Цікавим і дидактично правильним, і, більше того, необхідним є пов’язання моментів життя і творчої діяльності митця з суміжними родами мистецтва. С. Жила, розробляючи питання вивчення біографії Олександра Довженка, радий пов’язати літературу і живопис (порівняти мальований і словесний портрети батька), літературу і кіномистецтво. При вивченні життєпису П. Тичини неможливо не згадати про музику, що пізніше значно прояснить розуміння його творів, В. Стефаника і М. Коцюбинського – живопис (експресіонізм та імпресіонізм відповідно)

Проте за художністю не слід забувати і про точність. Багатьом учням цікавими будуть форми роботи, що вимагають аналізу, який обов’язково повинен бути наявним на уроках вивчення життєвого та творчого шляху. Це можуть бути порівняльні таблиці (“Національне та більшовицьке в житті та творчості Миколи Куліша”, таблиця улюблених тем лірики О. Олеся та О. Ольжича як представників старшого та молодшого поколінь), аналіз впливу життєвих обставин на творчість тощо.

Під час вивчення біографії важливим є застосування активних та інтерактивних методів навчання, покликаних активізувати учнів, підвищити ефективність сприймання (загальновідомим є факт, що інтерактивні методи мають на порядок вищу ефективність, ніж пасивні). Цікавими для учнів будуть популярні зараз рольові ігри, прес-конференції з “присутніми письменниками”, що розповідатимуть про своє життя. Наприклад доцільною видається така форма роботи під час вивчення діяльності митців-емігрантів, коли за одну годину потрібно подати життєвий і творчий шлях цілого літературного покоління – цікавих, оригінальних та неповторних митців.

Цікавою та новою є позиція Г. Токмань щодо інтеграції методів та прийомів викладання біографії для створення цілісного процесу: “Об'єднавчим у реалізації принципів викладання життєпису та у викорис­танні численних джерел роботи може стати екзистенційний діалог, який учитель провів з уявлюваним ним письменником. Педагог розповідає про свою першу зустріч з творами митця, про своє відкриття фактів його біографії, особистісні відгуки на них. Добре, якщо вчитель подорожує і може передати школярам свої враження від рідних місць письменника, від екскурсії ме­моріальним музеєм, від хвилин біля його могили. Іноді викладач пе­ревтілюється в митця і вживає форму невласне-прямої мови, починаючи говорити від його імені. Найкраще це робити для того, щоб показати наочно ситуацію екзистенційного вибору, в яку потрапив письменник - тоді пово­рот долі митця буде тлумачитися як його вільний вибір, навіть в жорстких історичних обставинах” [12, 123].

Таким чином, при порівняно невеликій кількості методів (художньої розповіді, розповіді з постановкою завдань, розповіді із самостійною роботою учнів) викладання біографії письменника є величезна кількість прийомів, що дозволяють зробити цікавим цей важкий для викладу матеріал. Першорядне значення грає саме слово вчителя, його здатність доходити до душ дітей, хвилюючи їх уяву та збуджуючи цікавість до окремого митця, його творів і українського письменства взагалі; а також на

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11