Продовольственная безопасность

Продовольча безпека

Продовольча безпека – це такий рівень продовольчого забезпечення населення, який гарантує соціально-політичну стабільність у суспільстві, виживання і розвиток нації, особи, сім'ї, стійкий економічний розвиток.

Необхідність забезпечення продовольчої безпеки України вимагає підтримання відповідного рівня продовольчого самозабезпечення, що передбачає використання державної підтримки вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції та вжиття заходів імпортного контролю з метою захисту власних виробників від іноземної конкуренції. Надійність забезпечення продовольчої безпеки полягає як у достатньому самозабезпеченні продуктами харчування, так і в наявності коштів для їх імпорту в необхідних обсягах за умов мінімальної потенційної вразливості продовольчого забезпечення населення в разі виникнення ускладнень з імпортом продовольства (відсутність валюти, зростання цін, ембарго тощо).

Від стану агропромислового комплексу безпосередньо залежить рівень продовольчої безпеки України. Нині в АПК зосереджено більше половини виробничих фондів, виробляється близько 50 % ВВП, дві третини товарів народного споживання, працює майже 40 % населення.

На тлі руйнації агропромислового комплексу та його ресурсного потенціалу відбувається зниження рівня продовольчої безпеки. Низька віддача природно-ресурсного потенціалу, який використовується у сільському господарстві пояснюється насамперед відсутністю ефективного власника, безгосподарним ставленням до землі, недосконалими технологіями виробництва, недотриманням науково-обгрунтованих норм ведення землеробства, хибною практикою максимального залучення земель до обробітку, недостатнім внесенням мінеральних добрив, необгрунтованою ціновою політикою, відсутністю достатньої кількості сільськогосподарської техніки та її низькою якістю, невиконанням природоохоронних заходів.

Нині площа сільськогосподарських угідь в Україні становить 41,9 млн гектарів, у тому числі ріллі – 33,3 млн гектарів. У розрахунку на одного жителя в Україні припадає 0,81 гектара сільськогосподарських угідь, у тому числі 0,64 гектара ріллі, тоді як у середньому по Європі ці показники становлять відповідно 0,44 і 0,25 гектара. Однак ефективність використання земель в Україні значно нижча, ніж у середньому в Європі.

Не може не викликати стурбованості значна розораність сільськогосподарських угідь, яка сягнула 80 % і значно перевищує цей показник у США та західноєвропейських країнах. Понад 3,5 млн гектарів сільськогосподарських угідь забруднено радіонуклідами і майже 65 тис. гектарів взагалі виведено із землекористування. Щорічно з розораних схилів з кожного гектара змивається 30-40 тонн грунту, а з земель під просапними культурами 100-200 тонн

Таким чином щорічно з грунтом виноситься 11 млн тонн гумусу, 0,4 млн тонн фосфору, 7 млн тонн калію, що в 2,3 рази більше, ніж вноситься з добривами. За 100 років (1882-1991 роки) грунти України втратили майже 25 % гумусу, в тому числі протягом останніх 30 років (1961-1991 роки) – більше 8 %. Нині ерозією уражено 18 % території України. За 30 років (1961-1991 роки) площі еродованих грунтів збільшилися на 30 % (питома вага у складі розораних земель – 32 %). Щорічно площа еродованих земель збільшується на 80-100 тис. гектарів, а збитки від ерозії становлять близько 7 млрд карбованців у цінах 1990 року. В деяких районах зрошення спостерігається підтоплення і засолення грунтів. У той же час у 1996 р. близько 850 тис. гектарів зрошуваних земель взагалі залишились без води.

Внаслідок економічної кризи в 1996 р. , порівняно з 1990 р. , внесення органічних добрив на гектар посівної площі зменшилося в 2,7 разу, мінеральних добрив – у 6,7 разу, що менше, порівняно з високорозвинутими країнами, приблизно в 5 разів.

Умовне поголів'я

1 2 3 4 5

Похожие работы