План

Професіоналізми.  

Терміни та їх місце в діловому мовленні 

Номенклатурні назви.  

Список використаної літератури.  

Професіоналізми 

Професіоналізми наявні в повсякденному мовленні працівників багатьох підприємств, відомств, установ та ін. Доки вони вживаються лише в усному мов­ленні й не виходять за межі відомства — шкода від них невелика (псується лише мова тих людей, які вжива­ють професіоналізми в усіх випадках життя, а не лише в окремих робочих ситуаціях). У практиці писемного спілкування в межах одного відомства вони теж зро­зумілі, але небажані, бо через них діловий папір пере­творюється з офіційного у напівофіційний (або й зов­сім неофіційний), набуває рис приватної записки, а не документа.

У міжвідомчій кореспонденції їх вживання небажа­не, а в окремих випадках і просто неприпустиме. Час­то на грунті вживання професіоналізмів виникають непорозуміння в службовому листуванні. Так, напри­клад, в одній рекламації було написано: «. . . заготовки зубчастих коліс не мають маркіровки й свідків. .

». Свідки — це професіоналізм, вживаний на позначен­ня макетів деталей, що додаються до кожної партії їх; проте це довелося роз'яснювати вже в наступному листі.

На жаль, дехто з службових осіб, причетних до складання ділової кореспонденції, вважає професійну лексику нормою писемного мовлення, засмічуючи професіоналізмами мову ділових паперів, утруднюючи спілкування й знижуючи загальний рівень мовної. куль­тури документів/

Які ж слова входять до складу професіоналізмів? Серед професіоналізмів переважають слова загально­народної мови, вжиті у специфічному значенні або в не узвичаєній для них формі. Так, поза літературною нор­мою перебуває вживання абстрактних іменників у множині: начальникам відділів треба уточнити свої обсяги, ми маємо типові застосування, цілий ряд диференціювань та ін. Як відомо, ці аб­страктні іменники в загальнолітературній мові форм множини не мають.

Уже згадувалося, що до професіоналізмів належать також і слова загальнонародної мови, вжиті в спеціаль­ному значенні. Так, наприклад, у загальнонародній мо­ві слова кваліфікований, свідомий, якісний означають наявність у якихось осіб предметів певних власти­востей або ознак. У деяких колективах усталилось вживання цих слів на позначення високого (власне най­вищого) вияву названої ознаки чи властивості: квалі­фікований у них означає «висококваліфікований», а не «той, що має певну кваліфікацію», свідомий — це лю­дина надзвичайно високої свідомості; якісні показни­ки— це показники високої (найвищої) якості та ін.

Таке слововживання збіднює мову й водночас ускладнює сам процес спілкування: адже до нового сло­вовжитку треба спеціально звикати; крім того, в усному мовленні міру якості можна передати інтонаційно (ска­зати якісний з такою інтонацією, яка висловить найви­щу міру цієї ознаки); у писемному мовленні читач мусить усе це «домислити», що абсолютно недоречно в діловій сфері людського спілкування.

Часом переосмислене слово так далеко відходить від значення основного, що «непосвяченій» людині взагалі буде незрозуміло, про що йдеться: слово удар, напри­клад, у текстильній промисловості вживається на позна­чення одиниці швидкості станка. Тому речення Повідом­те ударність нового агрегата для непосвяченої людини буде «шифровим донесенням», а не діловим листом.

Поширеним засобом поповнення складу професіона­лізмів є «місцева словотворчість» (у межах колективу, підприємства, відомства та ін. ), насамперед за рахунок префіксації та словоскладання. Серед префіксів найпопулярніші до-