Профилактика безнадзорности и беспризорности в украинском обществе
• серед батьків таких дітей нерідко зустрічаються освічені люди, які мають постійну роботу;
• значна частина “дітей вулиці” мають проблеми з найближчими родичами;
• значний вплив на прискорення процесу переходу дитини до такого статусу має низьке матеріальне становище сім’ї;
• значна частина “дітей вулиці” заробляють гроші самостійно, причому дуже часто “робота” дає гарні прибутки, але є асоціальною: крадіжка, жебракування, надання сексуальних послуг та ін. ;
• “діти вулиці” часто зазнають експлуатації й насилля з боку ровесників і дорослих на вулиці та вдома;
• діти нерегулярно харчуються, часто голодують;
• “діти вулиці” вживають алкоголь, наркотики, нюхають клей, палять цигарки.
2. Причини появи соціального явища “діти вулиці”.
Реальна ситуація в Україні свідчить, що проблема “дітей вулиці” з’явилася не вчора, але за різних умов вона розвивалася по-різному. Іноді навіть важко пояснити, що спонукає дитину залишити родину, школу, близьких людей і йти на вулицю. Проте, сьогодні можна стверджувати, що існує ряд факторів, які, в основному, дозволяють зрозуміти, чому все частіше діти обирають такий ненадійний і часто небезпечний спосіб життя.
Як відзначають у матеріалах ЮНІСЕФ, феномен вуличних дітей є симптомом надзвичайного соціального й економічного неблагополуччя в країні, а потім і в сім’ї
1. Соціально-економічні умови появи ”дітей вулиці”:
• погіршення матеріального становища значної частини населення України;
• збільшення незайнятих дітей та підлітків;
• економічна експлуатація дорослими дитячої праці (залучення до жебракування, крадіжок, махінацій);
• послаблення відповідальності батьків за утримання і виховання дітей;
• загострення розбіжностей і конфліктів між батьками та дітьми;
• ослаблення роботи з організації дозвілля дітей за місцем їхнього проживання і навчання;
• негативні тенденції у засобах ЗМІ, пропаганда насилля і легкого життя.
2. Відмежування дітей від сім’ї:
- безробіття обох чи одного з батьків;
- відсутність постійного місця роботи батьків чи залучення їх до так званого “човникового бізнесу”:
- відсутність постійного житла;
- розлучення батьків;
- асоціальний спосіб життя одного чи обох батьків;
- примус дітей дорослими членами родини до жебракування;
- злочинні дії батьків;
- різноманітні форми насилля, спрямованих і на дітей;
- раннє або позашлюбне материнство;
- неповна родина;
- новостворені родини
3. Соціально-правові основи захисту дітей, що потребують, соціально-педагогічної допомоги.
Міжнародна декларація по забезпеченню виживання, захисту розвитку дітей, яка прийнята на Всесвітній зустрічі на вищому рівні в інтересах дітей, що відбувалася в Організації Об’єднаних Націй у м. Н. Йорку 30 вересня 1990 року, проголошує пріоритетність проблем дитини у суспільстві. Таке рішення представників усього світу - керівників