Психодиагностические методы исследования личности

картки, які розташовані перед випробовуваними в порядку зростання їх номерів. Міра трудності завдання відповідає величині порядкового номера картки. Дослідження Ф. Хоппе показали, що, як правило, випробовувані вибирають після успішних рішень завдання складніші і, навпаки, після ряду невдалих рішень звертаються до завдань легшим. Якість виконання завдання впливає на вибір наступного завдання.

Завдання, які пропонуються випробовуваному, можуть бути за своїм змістом вельми різні залежно від освітнього рівня і професії випробовуваних. Наприклад, випробовуваним школярам або студентам технічних вузів можна пропонувати математичні завдання, студентам гуманітарних факультетів — завдання, що вимагають знань в області літератури, мистецтва, завдання типа головоломок. Іншими словами, вміст завдань повинен відповідати загальноосвітньому рівню випробовуваних. Лише за цієї умови у них виробляється серйозне відношення до ситуації експерименту, створюється ситуація вибору.

Картки із завданнями розкладаються перед випробовуваним в два ряди. Йому дається наступна інструкція: «Перед Вами лежать картки, на звороті яких написані завдання. Номери на картках означають міру складності завдань. Завдання розташовані по зростаючій складності. На рішення кожної задачі відведено певний час, яке Вам не відоме. Я стежу за ним за допомогою секундоміра. Якщо Ви не укладетеся в цей відведений час, я вважатиму, що завдання Вами не виконане, і ставлю мінус. Якщо укладетеся у відведений Вам час - ставлю Вам плюс. Завдання Ви повинні вибирати самі». Таким чином, випробовуваному дається право самому вибирати складність завдання, тобто ставити мету.

Експериментатор може на свій розсуд збільшувати або зменшувати час, відведений на виконання завдання, тим самим довільно викликати у випробовуваного переживання невдачі або успіху, показати, що завдання виконане правильно, або, обмежуючи час, спростувати результати. Лише після оцінки експериментатора випробовуваний повинен вибрати інше завдання, складніше або легше

Аналіз експериментальних даних показав, що вибір завдання (по мірі трудності) залежить від успішного або неуспіху виконання попереднього. Проте само переживання успіху і неуспіху залежить від відношення випробовуваного до мети. Випробовуваний завжди починає працювати з певними домаганнями і чеканнями, які змінюються в ході експерименту. Сукупність цих домагань, які переміщаються з кожним досягненням, Хоппе називав «рівнем домагань людини». Переживання успіху або неуспіху залежить, таким чином, не лише від об'єктивного досягнення, але і від рівня домагання. За відсутності рівня домагання досягнення не переживається як успіх або неуспіх.

Дослідження Ф. Хоппе показали, що після успішних рішень рівень домагання підвищується, випробовуваний звертається до складніших завдань; після неуспіху рівень домагань повільно знижується. Робота Ф. Хоппе була першою спробою експериментальною дорогою досліджувати умови для формування рівня домагання під впливом успішного або неуспіху рішення задачі: за нею послідували інші роботи.

 

4. Метод дослідження особистості (методика ТАТ)

 

Проектна методика дослідження особистості. Створена Х. Морган і Г. Мюррєєм в 1935 р. Згодом методика стає відомішою на ім'я Г. Мюррея, який вніс ваговитий вклад до її розро¬бку.

Стімульний матеріал ТАТ - стандартний набір з 31 таб¬лиці: 30 чорно-білих картин і одна порожня таблиця, на якій обстежуваний може уявити будь-яку картину. Таблиці, вживані в даний час, - це третя ре¬дакція ТАТ (1943). У використовуваних зображеннях пред¬ставлені відносно невизначені ситуації, допус¬кающі їх неоднозначну інтерпретацію. В той же час кожен з малюнків володіє особливою стимулючі¬ силоміць, провокуючи, наприклад, агресивні реакції або сприяючи прояву установок обстежуваного у сфері родинних стосунків. В ході

1 2 3 4 5

Похожие работы