Психологические особенности взаимоотношений молодых супругов в кризисный период

Одним із складних періодів шлюбу є період подружнього стажу від чотирьох до семи років. Саме на цей період припадає загострення всіх проблем молодої сім'ї.

Особливості і типологія подолання кризи в молодих подружжях є недостатньо вивченими. Крім того, не вирішено питання про стандарт реагування на подружню кризу.

Особливості і типологія подолання кризи в молодих подружжях є недостатньо вивченими. Крім того, не вирішено питання про стадії реагування на подружню кризу.

Нами досліджено 100 дисфункційних сімей, котрі звернулися за консультативною допомогою. Ці сім'ї були проранговані по рівню подружньої адаптації. В якості критерію подружньої адаптації/дезадаптації слугував список Sprenke, B. L. Fisher (1980 цит. по [5, С. 156-157]), який складається з параметрів згуртування сім'ї і сімейної адаптації. На основі цього списку нами було складено опитувальник діагностики рівня подружньої адаптації. Цей опитувальник складається з 17 стверджень, з якими обслідуваний повинен погодитись чи не погодитись. Причому, подружня адаптація включає дві складові: 1) згуртування сім'ї і 2) власне подружня адаптація.

Потім подружжя заповнювали опитувальник А. С. Кочаряна [2,3] "Реакції подружжя на конфлікт", котрий включає наступні шкали: неконструктивні установлення на шлюб (НУ), депресія (Д), протективні механізми (ПМ), дефензивні механізми (ДМ), агресія (А), соматизація тривоги (СТ), фіксація на психотравматуючих ситуаціях (Ф)

Виявилось, що при нарощуванні дезадаптованості підвищується роль таких реакцій як неконструктивні установки, агресія ("гаряча", в основі якої лежить гнів), депресія, фіксація на психотравмі. Чим вищий рівень подружньої адаптації, тим вища "включеність" таких шкал опитувальника як протективні і дефензивні механізми, а також соматизація тривоги. Особливо така динаміка спостерігається в тих подружніх парах, які бажають зберегти шлюб. Таким чином, нами підтверджена гіпотеза А. С. Кочаряна [2,3] про існування двох "ліній" реагування на подружній конфлікт: 1) в першу чергу - це ситуативна реакція, пов'язана з адекватним емоційним залученням когнітивно-емоційних структур - неконструктивних установок на шлюб, агресії, депресії і фіксуванні на психотравмі; 2) надалі - це залучення в конфліктну взаємодію особистісних структур - захисних механізмів - протективних і дефензивних, а також соматизації тривоги.

Слід відмітити, що виникнення гніву, депресії, тривоги і т. п. на першому етапі виявляється цілком нормальним. Ці реакції подружжя повністю виходять з структури ситуації. При переході конфлікту у хронічну стадію відбувається включення особистісних утворень в тканину конфлікту - в першу чергу захисних утворень особистості.

Методом крайніх груп (32% розподілу) були виявлені ті подружжя, у яких були найнижчі показники подружньої адаптації (тобто 32 чоловіка і 32 жінки). Це були ті подружні пари, і ті з подружжя, які єдиним виходом з ситуації, що склалася, бачили розлучення. Вони не бажали більше жити разом. В таблиці 1 представлені середні і стандартні відхилення розподілу показників по окремим шкалам опитувальника "Реакції подружжя на конфлікт".

Аналіз крайніх типів подружньої дезадаптації у чоловіків і жінок дозволяє виділити третю форму реагування на подружню кризу. Видно, що високі показники виявляються по трьох шкалах: неконструктивні установки на шлюб (НУ), соматизація тривоги (СТ), і фіксація на психотравмі (Ф). Таким чином, при вкрай напружених конфліктах протективні і дефензивні, а також емоційні реакції (депресія і гнівна агресія) мають низькі показники. Це означає, що психологічні захисти, пов'язані

1 2 3