Психолого-педагогический аспект дошкольного обучения и воспитания

на психологічний вік як на основний критерій визначення змісту і темпів розвитку дошкільника передбачає диференціацію понять паспортний (хронологічний), біологічний (вужче — фізичний), психічний і соціальний вік. Кожне з них має свою специфіку й означає:

• паспортний (хронологічний, календарний) вік — кількість років, що минули з моменту народження конкретної дитини;

• біологічний вік указує на ступінь розвиненості організму дитини (гармонійність будови, тіла, рухової активності, стану здоров'я, витривалості організму, роботи внутрішніх органів, судинної системи, органів кровообігу й травлення, статевих органів тощо, відповідності середньостатистичним показникам паспортного віку);

• психічний вік фіксує розвиток психічних процесів (сприймання, уваги, пам'яті, уяви, мислення, мовлення, почуттів, волі);

• соціальний вік визначається основними соціальними характеристиками розвитку дошкільника, такими, як зрілість виконуваних ним соціальних ролей, відповідальність як базова якість особистості, вміння спілкуватися з різними людьми.

Вік кожної дитини є синтезом, свого роду стиком різних його векторів — біологічного, психічного, соціального. Тож, визначаючи вік конкретної дитини, слід виходити не лише з кількості прожитих нею років, а й з уявлення про особливості її фізичного, психічного та соціального розвитку. Їх баланс і відповідність паспортному віку дитини гарантують повноцінний розвиток малюка. Дисбаланс, відставання у показниках розвитку якогось із зазначених напрямків призводить до суперечностей, нерівного, стрибкоподібного розвитку.

Повноцінний особистісний розвиток дошкільника забезпечується при дотриманні таких принципів організації педагогічної діяльності:

• гуманізму та педагогічного оптимізму (ставлення до дитини як до цінності, визнання її права на вільний розвиток та реалізацію своїх природних здібностей, вироблення оптимістичної гіпотези розвитку кожної психічно нормальної істоти, вираз довіри до її можливостей, існування резервних сил, опора на її позитивні якості й здобутки);

• активності (розвиток у дошкільному віці самостійності, творчого ставлення до життя і різних видів діяльності, формування у дитини критичності, самокритичності, здатності робити власні вибори, приймати свої рішення й відповідати за їхні наслідки, надавати переваги комусь - чомусь, чинити опір негативним впливам, розширювати ступені своєї свободи, саморозвиватися);

• єдності розвитку, виховання і навчання (збалансованість у педагогічній роботі розвиваючих, виховних та навчальних завдань, їх спрямованість на формування у дитини елементарного світогляду, системи ціннісних ставлень до природи, культури, людей, самої себе);

• демократизації навчально-виховного процесу (означає посилення уваги педагога до використання різноманітних форм співробітництва всіх учасників освітнього процесу, встановлення між ними довірчих стосунків, поваги до суверенітету, запитів, інтересів, потреб кожного);

  • єдності інтелекту та афекту (цей принцип близький до принципу активного діяча, який пробуджує творчі сили, почуття, бажання до самовизначення, пошуків себе;

• історизму (опосередкованості дії загальних закономірностей розвитку особистості в ранньому онтогенезі впливом конкретних історичних умов життя суспільства, актуальними на даному етапі розвитку держави завданнями);

• об'єктивності й науковості (розвиток дошкільника здійснюється за об'єктивними законами, пояснюється науковими поняттями, не порівнюється з особливостями розвитку дорослої людини, спирається на знання вікової специфіки);

• системності (процес особистісного розвитку зумовлюється збалансованим поєднанням його взаємопов'язаних складників. Фрагментарність, однобокість, переоцінка значення однієї сторони за рахунок нехтування іншими, розвиток «по частинах» гальмує процес становлення дошкільника як особистості);

• єдності свідомості і діяльності (базується на врахуванні взаємозв'язку свідомості і діяльності в особистісному розвитку дошкільника, розумінні того, що свідомість спрямовує діяльність дитини і в ній формується);

• індивідуального та особистісного підходів (спільні, типові для всіх дітей певного віку закони особистісного розвитку виявляються в індивідуальній історії розвитку кожної конкретної дитини своєрідно, неповторно, втілюються в системі її цінностей, світогляді, життєвій позиції,

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные