Психотерапия в клинике соматических заболеваний

функціональної реорганізації поведінки хворого, направлена на вироблення психологічного захисту і перебудову його установок відносно захворювання.

Психологічне дослідження вивчає єдину особу, але в різних ситуаціях, при виконанні різних завдань. Знання системи цінностей хворого, т. е. того, що він втратив в процесі хвороби, що і чим можна замінити, на які цінності переорієнтовуватися, які його перспективи, допомагає «лікарювати не тільки тіло, але і душу».

Особа виявляється завжди багатобічно. Вона по-різному виступає зі всіма її особливостями в різних психічних процесах, зі своїми можливостями, озброєністю знаннями, навиками, звичками в різних ситуаціях і обставинах. Саме, характеризуючи особу з різних сторін, в різних ситуаціях і обставинах, при вирішенні різних завдань, дослідник дістає можливість представити її як складна єдність.

Виходячи з вказаних уявлень визначаються і основні завдання експериментально-психологічного дослідження соматичних хворих і вибір адекватних ним методик.  

2. ЗАГАЛЬНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ПСИХОТЕРАПІЮ

Психотерапія — це система лікувальної дії на хворого, опосередкована через психічну сферу.

Об'єм форм і методів дії, використовуваних в психотерапії, носить надзвичайно широкий, міждисциплінарний характер з використанням медико-біологічних, психологічних, дидактичних і соціологічних підходів. Їх пріоритетність обумовлює побудова різних моделей психотерапії; у клінічній практиці, як правило, застосовуються дві основні моделі.

Медична модель — психотерапія представляється як метод лікування, що впливає на стан і функціонування організму хворого у сфері психічних і соматичних функцій.

Психологічна модель — психотерапія представляється як процес психологічної корекції і навчання

У більшості західних країн, починаючи з 70-х років, на перше місце висувалася психологічна модель. Це пов'язано з поряд чинників, і перш за все, принципом мінімально достатній професійній компетенції психотерапевта-психолога. При цьому вартість і терміни навчання незрівнянно менше, ніж для фахівця з базовою медичною освітою. Крім того, психологічна модель психотерапії не вимагає нозологічної психодіагностики; достатньою виявляється синдромологічна і навіть симптоматична діагностика.

Такий підхід лежить в руслі американської психіатричної парадигми; правда, тут виявляється суперечність, закладена в самій психологічній моделі психотерапії, яка, незалежно від конкретного технічного втілення, незмінно говорить про «глибинних», «первинних» і інших механізмах психопатологічних феноменів.

Слід зазначити, що ми категорично заперечуємо проти визнання правомірності існування т. н. «соціологічної» і «філософської» моделей психотерапії, як неклінічних, таких, що невірно тлумачать принципове призначення психотерапії, використовують її як засоби управління або методу вивчення соціуму.  

3. КЛАСИФІКАЦІЯ ПСИХОТЕРАПІЇ

По відношенню суб'єкта психотерапії до дії:

• аутопсихотерапія;

• гетеропсихотерапія.

За типом психокоректувальної дії:

• директивна;

• недирективна.

По кількості пацієнтів:

• індивідуальна;

• групова.

По техніці застосування:

• суггестія;

• раціональна;

• реконструктивно-особова;

• аналітична;

• біхевіоральна;

• когнітивна;

• екзистенціальна.  

4. МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПСИХОТЕРАПІЇ

Мета психотерапії — усунення патологічної симптоматики. Вона має наступні ієрархічні рівні: психічний; неврологічний; вегетативний;

1 2 3 4 5

Похожие работы