Психотерапия в клинике соматических заболеваний
Складна структура клінічних синдромів, що включає, як правило, симптоматику всіх рівнів, обумовлена наявністю єдиної інтеграційної системи психо-нейро-вегето-трофо-соматичної регуляції, здійснюваною нервовою системою.
Відкриття нових класів нейротрансмітерів, ендорфінів і інших заповнило бракуючі ланки в ланцюзі підлеглості що вважалися раніше відносно автономними гуморальної і ендокринної систем.
Вибір форм і методів психотерапії визначається наступними чинниками:
• нозологічною приналежністю патології для вибору етіопатогенетичної дії;
• визначенням особових особливостей пацієнта;
• відносним переважанням якого-небудь з рівнів симптоматики;
• особовою аутоідентифікацією психотерапевта;
• концептуально-методологічною основою психотерапевтичного напряму, що визначає характер коригуючої дії.
Дія на психічному рівні
Основною є інформаційна дія, т. е. передача пацієнтові нової інформації або зміна значення що вже існує. Дуже важливою є емоційна дія, оскільки при неспівпаданні когнітивного і емоційного сприйняття інформації вона може бути заблокована або збочена. Кінцевою метою дії на психічному рівні може бути як нівелювання моносимптомів, так і зміна інтеграційних характеристик особового реагування.
Дія на психофізіологічному рівні
Основною є поєднана психофізіологічна дія, як правило, на рівні аналізатора, зокрема з використанням принципу зворотного зв'язку. Терапевтична дія реалізується через рефлекторні, фізіологічні, поведінкові механізми, описані І. П. Павловим, Ч. С. Шеррінгтоном, Би. Ф. Ськиннером.
Дія на нейровегетативно-соматичному рівні
Основною є рефлекторно-соматогенна дія, як правило, з емоційним підкріпленням, що носить тренінговий характер. При цьому використовується фізична дія на рефлекторні крапки, зони, частини тіла, системи (м’язова, дихальна, серцево-судинна і ін
5. МЕТОДИ ПСИХОТЕРАПІЇ
Психотерапія суггестії
Психотерапія суггестії використовує інформаційну дію на психічну сферу у вигляді навіювання.
Навіювання (суггестія) — сприйняття суб'єктом інформації, що поступає ззовні, в повному об'ємі, некритично, без суб'єктивно-особової переробки.
Існує дуже важлива система психологічного захисту, що забезпечує цілісність особи, що перешкоджає некритичному сприйняттю зовнішньої інформації. Для зниження толерантності цієї системи, що полегшує впровадження зовнішньої інформації в психічну сферу, використовуються різні психотехнічні прийоми.
До одного з прийомів, що полегшують реалізацію навіювання, відноситься зміна психофізіологічних властивостей центральної нервової системи, зокрема, розвиток у пацієнта змінених станів свідомості.
Гипносуггестія. Основними методами занурення в гіпноз є: фасцинація, фіксація погляду, паси, ритмічні подразники, словесні формули.
По глибині виділяють 3 ступені гіпнозу: сонливість, гіпотаксія, сомнабулізм. Для реалізації терапевтичної суггестії достатньо досягнення 1 стадії.
Нейролінгвістічеськоє програмування (еріксонівський гіпноз). У основі методу лежить поєднання вербальної суггестії, потенціювання суггестії ідеомоторних стереотипів і ритмічних словесних структур. Формули терапевтичної суггестії при цьому формуються не прямо, як в звичайному гіпнозі, а побічно, шляхом впровадження ключових слів в структуру індиферентних по сенсу пропозицій.
Наркопсихотерапія (наркосуггестія) (М. Е. Телешевська, 1985). Змінений стан свідомості, на тлі якої реалізується суггестія, досягається введенням фармакологічних препаратів психотропної дії: барбамілу, гексеналу, тіопенталь натрію, закису азоту в середньо-терапевтичних дозах.
Емоційно-стресова терапія (імперативна суггестія). Подолання бар'єрів психологічного захисту і терапевтична реалізація суггестії здійснюється за рахунок одномоментної зміни психофізіологічного