Пути активизации познавательной деятельности школьников

План

1. Сутність поняття “активність особистості”

2. Пізнавальна активність як вид активності особистості школяра

3. Активізація навчально-пізнавальної діяльності школярів

4. Активізація пізнавальної діяльності учнів шляхом впровадження активних та інтерактивних форм роботи

Використана література

1. Сутність поняття “активність особистості”

Розкриття сутності пізнавальної активності особистості вимагає наукового визначення поняття “активності”. Про необхідність і важливість аналізу наукового поняття “активності” пишуть філософи, психологи, педагоги: В. З. Коган, В. Бєлєнький, М. С. Квєтной, С. Л. Рубінштейн, В. А. Петровський, Т. І. Шамова, Г. І. Щукіна і інші

У сучасних працях активність як наукова категорія досліджується в різних аспектах: біологічному, психологічному, соціологічному та інших. Так, у біоло-ічному аспекті вона розкривається в зв’язку з пристосуваннням організму до оточуючого середовища, як реакція на дратування зовнішнього середовища. Роздратованість у простих організмів є формою виявлення активності.

Розкриттю сутності активності сприяє логіко-семантичний аналіз поняття. Семантичний аналіз слова дозволяє ближче підійти до наукового визначення поняття. Слово “активність” походить від латинського “activus” і означає діяльну участь в будь-чому, енергійну діяльність. У окремих словниках тлумачення слова “активність” немає, але є визначення значення слова “активний”: діяльний, енергійний.

Таким чином, поняття “активність” є багатостороннім, тому вимагає аналізу в різних напрямах.

У багатьох філософських працях активність розглядається як загальна категорія, особлива властивість всіх живих систем, властивість, притаманна всій живій матерії, всім її формам.

Такий підхід до розкриття сутності активності пов’язується з розглядом діяльності як специфічної для соціальної форми активності. На думку деяких вчених, наука ввела інше поняття – діяльність, що характеризує людську активність як вищий етап активності живих систем, як певний спосіб існування соціальної дійсності, тобто діяльність є узагальненою характеристикою людської активності.

Механічне перенесення окремих властивостей матерії на вивчення людини може призвести до висновку, що людина активна в силу своїх природних якостей. А цим самим відводиться на другий план соціальна сутність людини-особистості. Тому для правильного розуміння сутності активності слід розрізняти активність людини як біологічної істоти, якій притаманна активність, що виявляється в реакції дратівливості, вибору та інше, та активність особистості як соціальної істоти.

Особистість володіє специфічним видом активності – соціальною самодіяльністю, в процесі якої вона досягає певної мети.

Поділяючи ту точку зору, що активність у самому широкому розумінні цього слова притаманна матеріальному світу, вважають доцільним розглядати активність особистості як самостійну категорію, як соціальне явище, котре має свої специфічні особливості. В такому розумінні активність – це не вроджене явище, вона може змінюватися у зв’язку з змінами самої особистості і того соціального середовища, в якому особистість формується і розвивається. Біологічна активність людини є передумовою для її розвитку в певних умовах так само, як і здібності людини. Отже, можна говорити про абсолютну активність людини як біологічної істоти, частини природи та про відносну, змінну, якщо мова йде про особистість. Саме тому, що активність не є незмінною уродженою якістю людини, слід говорити про необхідність формування і розвиток.

Другий напрям у визначенні понять

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>