Пути совершенствования системы государственных тестов физической подготовленности студентов на основе новейших исследований

гіпотетично можна зробити висновки, що отримані показники не змінили б суттєво результатів тестування в кращу сторону. Серед викладачів різних навчальних закладів можна почути думку про те, що молодь не має інтересу до занять фізкультурою та спортом, її важко заставити працювати на уроках фізкультури. В чому ж причина? Невже в низькій мотивації студентів?

Шляхи вдосконалення системи державних тестів фізичної підготовленості студентів на основі найновіших досліджень

Процес вдосконалення рухових здібностей передбачає обов'язкове Застосування засобів педагогічного контролю, що дозволяє робити висновки про ефективність процесу, вносити в нього необхідні корективи, тобто управляти ним. Виділяють такі види контролю: оперативний (терміновий), поточний, поетапний (підсумковий). Для контролю за рівнем розвитку рухових здібностей студентів застосовують в основному поетапний контроль, що має за мету виявити зміни в рівні їх проявлення під впливом відносно тривалого періоду занять (2-3 місяця або семестр).

Оцінка рівнів розвитку рухових здібностей може здійснюватися за допомогою спеціальної апаратури або вправ-тестів. Тут слід зауважити, що для визначення рівнів розвитку потенційних і актуальних рухових здібностей засоби контролю не є однаковими. Для оцінки актуальних рухових здібностей застосовують показники змагальних вправ (в нашому випадку це контрольні випробування, які передбачаються робочими програмами або системою державного тестування).

Системою державного тестування передбачена оцінка в балах за виконання тих чи інших контрольних вправ

Однак, в практиці ця оцінка з причини своєї нормативності не завжди маже бути показником ефективності виховного процесу, спрямованого на розвиток рухових здібностей, тим більше, що вона не враховує індивідуальних особливостей і рівня початкової підготовленості студентів. До того ж виконання контрольних тестових вправ пов'язано, як правило, з комплексним (багатокомпонентним) проявленням рухових здібностей в різноманітних комбінаціях, хоча і з перевагою, скажімо, швидкості (біг на 100 метрів), «вибухової» сили (стрибки з місця), або витривалості (біг на 2000/3000 м). В силу нього контрольні тести можна застосовувати лише як засоби підсумкового контролю в кінці навчального року, тим більше, що виконання багатьох із цих вправ в певній мірі залежать від правильності засвоєння рухових навичок.

Більш наочно (показово) оцінювати ступень розвитку рухових здібностей, особливо потенційних, у конкретного студента можна із застосуванням спеціально підібраних вправ-тестів, придатних для поточного і поетапного контролю за розвитком конкретно швидкості і видів її проявлення, силових можливостей тих чи інших м'язових груп, загальної і силової витривалості тощо.

До нашого часу накопичена велика, кількість тестів, рекомендованих для використання у педагогічній практиці. Але не всі вони є інформативними і доступними в умовах занять зі студентами. Тому одним із основних завдань контролю є раціональний підбір комплексу тестів, які повинні відповідати таким вимогам:

-           об'єктивно відображати здібності, які оцінюються;

-           бути зрозумілими і для тих, хто підлягає тестуванню, і для тих, хто його проводить;

-           природно вписуватись в навчально-виховний процес, не порушуючи його організації і не ставлячи перед студентами названих завдань, які можуть викликати небажані реакції психіки і функціональних систем організму;

-           в сумі достатньо всебічно оцінювати фізичну підготовленість студентів.

При виборі тестів потрібно виходити із того, що один тест повинен по можливості точно і надійно оцінювати одну певну сторону (складову) рухових здібностей. Це потребує зведення до мінімуму усіх причин, які можуть викривити результат. Якщо ці

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные