Рационализма модель бытия и мышления как предмет исследования философии культуры

невід'ємних прав людини філософ відносив право на життя, свободу і власність.

Від деїзму до матеріалізму еволюціонували філософські погляди англійського науковця Дж. Толанда (1670—1722 pp. ). У праці "Християнство без таємниць" він визнав християнські одкровення Бога, однак доводив, що вони не можуть бути ні надрозумни-ми, ні проти розумними. В іншому творі "Листи до Серени" вчений стверджував, що світ як ціле є вічним, однак постійно змінюється. Він одним з перших сформулював положення про те, що рух — суттєва властивість матерії. Матерія ж міститься і в основі мислення.

З-поміж англійських просвітників були достатньо популярними погляди А. Е. К. Шефтсбері (1671 — 1713 pp. ). Виступаючи як філософ-мораліст, вчений обґрунтував ідеал гармонійно розвиненої особи — калакагатоса XVIII ст. Це — людина, наділена різноманітними чеснотами і здібностями, котра стверджує у житті єдність істини, добра і краси. Шефтсбері вважав, що моральність — вроджена якість людини, яка не залежить від віри в Бога і зовнішніх впливів, а критерій%доброчесності — співдія загальному благу ("Дослідження про доброчесність, або Заслугу", "Моралісти"). Шефстбері дотримувався позицій деїзму, різко виступав проти релігійного фанатизму.

Представником англійської філософії доби Просвітництва був Д. Юм (1711 — 1776 pp. ) — філософ, економіст, історик, засновник новоєвропейського агностицизму. Завдання знання він вбачав не в адекватному зображенні дійсності, а у його здатності бути керівництвом для практичної орієнтації. У філософських поглядах Юм виступав також з позиції скептицизму. Сумніваючись у достовірності людських знань про світ, Юм визнавав бездоказовим існування Бога і душі як духовної субстанції. Заперечуючи церковні догми, критикуючи релігійну мораль і нетерпимість, Юм виступав за створення природної релігії ("Трактат про людську природу", "Досліди моральні й політичні"). Скептицизм Юма виступає як обґрунтування утилітарного й розсудкового умонастрою буржуа.

Англійська філософія відкрила шлях до розвитку філософської та (сгпльно-політичної думки французьких просвітників. Найяскравішими мислителями і діячами Просвітництва були Ж. Мельє (1664-1729 pp. ), М. Ф. Вольтер (1694-1778 pp. ), Ж. -Ж

Руссо (1712-1778 pp. ), AAvypo (1713-1784 pp. ), 111-АМон-теск'є (1689- 1755 pp. ), К. -А. Гель-вещи (1715-1771 pp. ), Ж-ОЛамет-pi (1709-1751 pp. ), П. -АГольбах (1723-1789 pp. ), Е. -Б. Кондільяк (1715-1780 pp. ), Ж. -Л. Д'Аламбер (1717-1783 pp. ).

Своєрідним символом французького Просвітництва стали творча діяльність, активна суспільно-політична позиція М. Ф. Вольтера, Ж. -Ж. Руссо й Д. Дідро.

Ф. М. Аруе, відомий під псевдонімом Вольтер, увійшов у історію культури як один з найвидатніших мислителів і письменників Франції, фізик і психолог, полеміст і сатирик. Він одним з перших спрямував вістря свого таланту проти засилля церкви, невігластва й свавілля правителів, кріпацтва і феодальних порядків, виступав за просвічену монархію та вільний розвиток кожного.

У філософії Вольтер виступав з позиції деїзму і матеріалізму. Він досліджував природу релігійної віри і знання, цікавився питаннями психології й етики, прагнув пізнати закономірності розвитку історії людства, пропагував натурфілософію Ньютона й емпіричні погляди Локка в психології ("Філософські листи", "Основи філософії Ньютона"). Чимало передових думок Вольтера відбились в ідеології Великої французької революції.

Значення Ж. -Ж. Руссо в історії Просвітництва полягає в тих ідеях, які він висунув як філософ, політик, психолог і педагог. Політичним радикалізмом Руссо сприяв перемозі буржуазії у революції. В працях "Міркування про походження й причини нерівності між людьми", "Про суспільний договір, або Принципи політичного права" Руссо виступає проти соціальної нерівності та деспотизму, заперечує будь-яке насильство над

1 2 3 4 5 6 7