Ранения и повреждения лица и челюстей

План

Загальна характеристика, клінічний перебіг, діагностика.  

Надання допомоги і лікування на етапах евакуації 

Особливості обробки ран обличчя й щелеп у випадку комбінованих уражень і опіків  

Список літератури.  


Загальна характеристика, клінічний перебіг, діагностика

Поранення обличчя і щелеп відрізняються великим різнома­ніттям і спричинюють порушення важливих життєвих функцій організму (жування, ковтання, дихання, мовлення). Нерідко вони супроводжуються небезпечними для життя ускладнення­ми — кровотечею, асфіксією і шоком. Тяжкість поранення іноді ускладнюється ще й тим, що у 30 % поранених в обличчя й ще­лепи водночас ушкоджені також інші ділянки тіла (шия, верхні кінцівки тощо).

Майже у половини поранених в обличчя і щелепи поранен­ня проникали в порожнину рота, у 30 % — супроводжувалися дефектами м’яких тканин, у 46 % — були сліпими. Останню обставину необхідно особливо враховувати, оскільки сторонні тіла можуть проникати до життєво важливих органів (основа черепа, великі судини шиї тощо) і спричинювати грізні усклад­нення як у ранні, так і в пізні терміни після поранення.

Для організації допомоги і лікування щелепно-лицьових по­ранених важливим є визначення ступеня тяжкості поранення (медичне сортування поранених), яке здійснюється на підставі оцінки загального стану поранених і ступеня ушкодження тка­нин обличчя.

До легко поранених належать потерпілі з ізольованими по­раненнями м’яких тканин обличчя та шиї без значних дефектів, з переломами альвеолярних відростків, ушкодженнями зубів тощо

До поранених помірного ступеня тяжкості і тяжких нале­жать потерпілі з вогнепальними переломами кісток скелета об­личчя, великими ушкодженнями і дефектами м’яких тканин щелепно-лицьової ділянки, відривами органів і тканин облич­чя (ніс, губи, підборіддя, язик тощо).

Поранення обличчя і щелеп мають свої особливості: спотво­рювання лиця; часта невідповідність між зовнішнім виглядом пораненого і тяжкістю поранення; неможливість у деяких випад­ках користуватися звичайним протигазом; значна кровотеча; загроза асфіксії; струс або забиття головного мозку; часта втра­та притомності; безпорадність поранених; рясна салівація; зуби у разі руйнації осколком або кулею стають вторинними снаря­дами, що ранять; особливості догляду і харчування.

Спотворювання — тяжке ушкодження обличчя, що дуже сильно впливає на емоційно-психічну сферу пораненого.

Обличчя, насамперед, створює індивідуальний фізичний об­раз людини з усіма її особливостями. Ушкодження обличчя при­зводить до потворності, що поєднується з душевними пережи­ваннями, особистими сімейними стражданнями. Крім цього, при пораненнях в обличчя часто виникають ті чи інші функціо­нальні порушення (під час вживання їжі, жування, розмови), які інколи спричиняють зниження працездатності й ще більші ду­шевні переживання поранених.

Невідповідність між видом і тяжкістю поранення спостері­гається у щелепно-лицьових поранених досить часто. У випад­ку значних розривів тканин обличчя, що різко спотворюють пораненого, за наявності крововиливів, грудок бруду і висох­лих згустків крові на поверхні рани, якщо до того ж поране­ний знепритомнів, може скластися помилкове уявлення про його безнадійність або навіть смерть. Це слід мати на увазі, тому що майже кожний п’ятий поранений в обличчя (20 %) втрачає на якийсь час притомність внаслідок оглушення, стру­су або забиття головного мозку. Таким чином, якщо поране­ний на перший погляд здається безнадійним, це ще

1 2 3 4 5 6 7 8 9