Ранения и повреждения лица и челюстей
План
Загальна характеристика, клінічний перебіг, діагностика.
Надання допомоги і лікування на етапах евакуації
Особливості обробки ран обличчя й щелеп у випадку комбінованих уражень і опіків
Список літератури.
Загальна характеристика, клінічний перебіг, діагностика
Поранення обличчя і щелеп відрізняються великим різноманіттям і спричинюють порушення важливих життєвих функцій організму (жування, ковтання, дихання, мовлення). Нерідко вони супроводжуються небезпечними для життя ускладненнями — кровотечею, асфіксією і шоком. Тяжкість поранення іноді ускладнюється ще й тим, що у 30 % поранених в обличчя й щелепи водночас ушкоджені також інші ділянки тіла (шия, верхні кінцівки тощо).
Майже у половини поранених в обличчя і щелепи поранення проникали в порожнину рота, у 30 % — супроводжувалися дефектами м’яких тканин, у 46 % — були сліпими. Останню обставину необхідно особливо враховувати, оскільки сторонні тіла можуть проникати до життєво важливих органів (основа черепа, великі судини шиї тощо) і спричинювати грізні ускладнення як у ранні, так і в пізні терміни після поранення.
Для організації допомоги і лікування щелепно-лицьових поранених важливим є визначення ступеня тяжкості поранення (медичне сортування поранених), яке здійснюється на підставі оцінки загального стану поранених і ступеня ушкодження тканин обличчя.
До легко поранених належать потерпілі з ізольованими пораненнями м’яких тканин обличчя та шиї без значних дефектів, з переломами альвеолярних відростків, ушкодженнями зубів тощо
До поранених помірного ступеня тяжкості і тяжких належать потерпілі з вогнепальними переломами кісток скелета обличчя, великими ушкодженнями і дефектами м’яких тканин щелепно-лицьової ділянки, відривами органів і тканин обличчя (ніс, губи, підборіддя, язик тощо).
Поранення обличчя і щелеп мають свої особливості: спотворювання лиця; часта невідповідність між зовнішнім виглядом пораненого і тяжкістю поранення; неможливість у деяких випадках користуватися звичайним протигазом; значна кровотеча; загроза асфіксії; струс або забиття головного мозку; часта втрата притомності; безпорадність поранених; рясна салівація; зуби у разі руйнації осколком або кулею стають вторинними снарядами, що ранять; особливості догляду і харчування.
Спотворювання — тяжке ушкодження обличчя, що дуже сильно впливає на емоційно-психічну сферу пораненого.
Обличчя, насамперед, створює індивідуальний фізичний образ людини з усіма її особливостями. Ушкодження обличчя призводить до потворності, що поєднується з душевними переживаннями, особистими сімейними стражданнями. Крім цього, при пораненнях в обличчя часто виникають ті чи інші функціональні порушення (під час вживання їжі, жування, розмови), які інколи спричиняють зниження працездатності й ще більші душевні переживання поранених.
Невідповідність між видом і тяжкістю поранення спостерігається у щелепно-лицьових поранених досить часто. У випадку значних розривів тканин обличчя, що різко спотворюють пораненого, за наявності крововиливів, грудок бруду і висохлих згустків крові на поверхні рани, якщо до того ж поранений знепритомнів, може скластися помилкове уявлення про його безнадійність або навіть смерть. Це слід мати на увазі, тому що майже кожний п’ятий поранений в обличчя (20 %) втрачає на якийсь час притомність внаслідок оглушення, струсу або забиття головного мозку. Таким чином, якщо поранений на перший погляд здається безнадійним, це ще