Разработка методпособий по аналитической химии - количественный анализ

План

Вступ.  

Властивості слабких електролітів в розчині.  

Рівновага в насичених розчинах малорозчинних електролітів.  

Утворення розчинності.  

Буферні розчини.  

РН буферного розчину.  

Властивості буферних розчинів.  

Активність, коефіцієнти активності 

Іонне утворення води, рН розчинів.  

рН розчину слабкої кислоти.  

Вплив однойменного іона на розчинність осаду.  

Вплив побічних електролітів.  

Висновок.  

Літерґатура.  


Вступ 

Аналітична хімія представляє собою один із розділів хімії. Предмет хімії – хімічні елементи і їх сполуки, вона вивчає процеси перетворення одних речовин в інші. Аналітична хімія також займається дослідженням цих процесів, однак, на відміну від інших розділів хімії, має свою головну задачу – встановлення хімічного складу речовин, тому аналітичну хімію визначають як науку, яка вивчає властивості і процеси перетворення речовин з ціллю встановлення їх хімічного складу. Хімічні і фізичні властивості речовин являються основою відповідних методів аналіза, тому часто говорять про аналітичну хімію як науку про методи встановлення хімічного складу речовин.

Встановити хімічний склад речовин означає відповісти на питання про те, які елементи або (і) їх сполуки і в яких кількісних співвідношеннях, містяться в аналізуючому матеріалі. В залежності від характеру поставленої задачі розрізняють такі види аналізу

  1. Елементний аналіз – встановлення наявності окремих елементів в даній речовині, тобто знаходження його елементного складу.
  2. Фазовий аналіз – встановлення наявності окремих фаз досліджуваного матеріалу. Так, вуглець в сталі може знаходитися у вигляді графіта і у формі карбідів – сполук заліза (або іншого матеріалу) з вуглецем. Задача фазового аналізу – найти, скільки вуглецю міститься, у вигляді графіта і скільки у вигляді карбідів.  
  3. Молекулярний аналіз (речовинний аналіз, його іноді неправильно називають фазовим аналізом) – встановлення наявності молекул різних речовин (сполук) в матеріалі. Наприклад, в атмосфері визначають кількість СО, СО2, N2, О2 та ін.
  4. Функціональний аналіз – встановлення наявності функціональних груп в молекулах органічних сполук, наприклад: аміно- (NН2), нітро- (-NО2), гідрокси- (-ОН), карбоксильних (-СООН) та ін. груп.


Властивості слабких електролітів в розчині.  

Електроліти поділяють на слабкі і сильні. Слабкі електроліти в розчинах містяться як у вигляді іонів, так і у вигляді недисоційованих молекул (слабкі кислоти і основи, вода і комплексні іони).

Сильні електроліти в розчинах іонізуються повністю (солі, луги і сильні кислоти).

Дисоціація електролітів в розчинах треба розглядати не як чисто фізичний процес, а як хімічну взаємодію розчиненої речовини з розчинником, які призводять до утворення гідратів (сольватів). Цю думку вперше висловив в 1887 р. Д. І. Менделєєв. Наприклад, дисоціація оцтової кислоти протікає по схемі:

СН3СООН+(n+1)Н2О = Н3О++(СН3СОО×nН2О)-

Утворюються не власне іони, а їх сполуки з молекулами розчинника. Здатність слабких електролітів до дисоціації характеризується константою дисоціації (К) і ступенем дисоціації (). Не враховуючи гідратацію, дисоціацію слабкої кислоти, або іншого

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные