Развитие физической культуры в средние века

Хуан Луіс Вівес (1492-1540); англійський утопіст Томас Мор (1478-1535); французи Франсуа Рабле (1483-1553) і Мішель Монтень (1533-1592); німець Іохим Камераріус, який в роботі "Діалог про гімнастику", виданою в 1541 році в Лейпцігу, зробив перший нарис основ фізичного виховання як учбового предмету.

Їх принципи і цілі відрізнялися один від одного принаймні настільки ж, як їх походження і професії. Проте їх вплив і роль багато в чому співпадали:

а) вони відкидали відношення до тіла як до в'язниці душі;

б) у їх теорії виховання разом з бігом, фехтуванням, верховою їздою, боротьбою, метанням списа, плаванням і пішими походами певна роль відводилася також різним іграм, серед яких були гилка, кеглі і т. д. На уроках танців вони прагнули прищепити учням навики приємних рухів і відчуття невимушеності;

в) вони воскресили і поширювали досвід методики фізичного виховання старовини;

г) під впливом їх діяльності в педагогіці знов отримали права громадянства естетичний ідеал гармонійно розвиненої людини і роль фізичного виховання як засобу охорони здоров'я;

д) вони прийшли до розуміння необхідності використовувати у фізичній підготовці сили і засоби вільної природи, не тільки користі плавання і піших походів для фізичного гартування, але і задоволення, яке доставляють ці заняття завдяки естетичним враженням; 

е) вони визнали взаємозв'язок між фізичними і духовними зусиллями людини;

ж) за прикладом стародавніх, вони відводили виховну роль дитячим іграм і виступали за надання простору вільним проявам особистості дитини. Вони вперше звернули увагу на особливості різних віків в житті людини, а також не в останню чергу на необхідність своєчасно компенсувати шкідливий вплив на здоров'ї деяких професій, займаючись з молоддю різними рухомими іграми ще в період її навчання.

Проте, не дивлячись на всю прекрасну інтуїцію, вони могли надати завдяки своїм принципам лише частковий вплив на практику виховання, перш за все відносно формування правил життя. У більшості ж учбових закладів як і раніше панували концепції церковних кіл, що виступали проти фізичної культури. Їх успіху значною мірою перешкоджало те, що з своїми ідеями культу людини епохи Відродження вони випередили свій час

Вони віддавали перевагу вихованню в сім'ї в порівнянні з шкільним вихованням. В більшості своїй вони не були педагогами-практиками і, за винятком Мора і Кампанелли, самі дотримувалися таких поглядів на гуманізм, які були характерні для аристократії або міської верхівки.

У багатьох відношеннях вони не могли порвати з середньовічним типом мислення. Наприклад, вони поділяли ігри на гідні і не гідні вільних громадян, виходячи не з дії цих ігор, а з традицій. Вони зневажливо відносилися до фізичної культури серед жінок. Більшість з них вважали гріхом змагання між дітьми.

Їх безпосередній вплив на педагогічну практику того часу був украй незначним. Та все ж їх історична роль в подальшому розвитку фізичної культури величезна. Вони створили принципові умови для того, щоб рух, гра, змагання знов зайняли належне ним місце в педагогіці.

Початок фізичного виховання в учбових закладах

Непрямий вплив ідейного перебігу гуманізму на концепцію фізичного виховання в західноєвропейських школах навіть