Развитие и становление социальной работы как науки и профессиональной деятельности в Великобритании

Розвиток і становлення соціальної роботи як науки і професійної діяльності у Великій БританіїНа рубежі XIX і XX століть у багатьох європейських державах (Великій Британії, Німеччині, Нідерландах, Швеції, Франції), а також США і Канаді виникла соціальна робота як особливий вид професійної діяльності, що розвивалася поряд з діяльністю благодійних організацій.  Соціальна робота як професійна форма надання допомоги незаможним, хворим, неписьменним, переселенцям та іншим категоріям стала результатом пошуку шляхів пом'якшення негативних явищ капіталістичного розвитку. Саме на ХІХ століття, період інтенсивного розвитку капіталізму, припадає зародження соціальної роботи як суспільної практики. Усе, що передувало цьому періоду, можна віднести лише до вузької сфери часткової соціальної допомоги, спорадичної підтримки, взаємодопомоги, природної для людського співжиття, і розглядати як передісторію соціальної роботи.  У кінці ХІХ століття на Заході робляться перші спроби науково-теоретичного осмислення форм соціальної допомоги, яке з самого початку набуло конкретної спрямованості стосовно різних рівнів практики соціальної роботи: на рівні індивіда, групи, сім'ї, суспільства. Загальновизнаними основоположниками теорії і методики соціальної роботи стали Мері Річмонд (M. Richmond) і Джейн Адамс (J. Adams) - класичні представники поширеного в соціальній роботі напрямку "від практики до теорії". Їх ідеї знайшли подальший розвиток у працях багатьох зарубіжних учених, у тому числі і британських: М. Баркер (M. Barker), Б. Мундей (B. Munday), С. Бенкс (Sarah Banks) та ін. Сформувалися основні теоретичні підходи до розв'язання фундаментальних питань соціальної роботи: діагностичний, функціональний, психо-соціальний, системно-теоретичний та інші, які детально схарактеризовані в роботі.  Професійна підготовка спеціалістів в галузі соціальної роботи розпочалася у Великій Британії у 1845 році

В жіночому університеті на громадських засадах були відкриті лекційні курси для членів національної спілки працюючих жінок. Увага, в основному, зосереджувалася на вивченні принципів милосердя. Пізніше тематика була розширена. З'явилися нові курси: "Сім'я і особистість", "Соціальна робота з дітьми", "Індивідуальна діяльність".  У 1898 році у Великій Британії вже досить активно функціонував Комітет Товариства благодійних організацій, який займався питаннями підготовки курсів для соціальної сфери.  На початку першого десятиліття 1900-х років кілька навчальних закладів готували професійних соціальних працівників. Це, зокрема, Ліверпульська школа Суспільних Наук, соціологічна школа в Лондоні з дворічним стаціонарним курсом навчання. Програма підготовки передбачала вивчення теоретичних курсів з соціології, управління, в тому числі історію соціальних теорій, а також принципи, які лежать в основі соціальної роботи. Була запланована також практика в різних громадських організаціях, соціальних закладах.  У 1929 році в Лондонській соціологічній школі був започаткований курс психічного здоров'я, читання якого забезпечували провідні психологи, психіатри, а також досвідчені практичні соціальні працівники.  У 50-і роки до важливих знань у галузі соціальної роботи вчені стали відносити і знання основ управління соціальною роботою. Виникла потреба використовувати у підготовці соціальних працівників досягнення також таких наук, як демографія, педагогіка, психологія, природничі науки. Для цього періоду характерним є намагання вирішити проблему зв'язку теоретичних знань і практичних умінь, вимога спрямовувати теоретичну підготовку на максимальний зв'язок з практичною діяльністю, що мало важливе значення для подальшого вдосконалення практичної підготовки фахівців в системі соціальної освіти.  Було визнано, що соціальні працівники повинні володіти деякими обов'язковими професійними навичками, але існуюча система підготовки не забезпечувала їх формування належним чином. Одні вважали цю систему занадто академічною і висловлювали вимогу про те, щоб вона більш відповідала реальним умовам життя, практиці соціальної роботи. Інші, навпаки, вимагали посилити саме теоретичну підготовку.  У 1954 році був

1 2 3 4 5