Развитие жанра басни в творчестве Лафонтена

Зміст

  1. Вступ
  2. Життя і творчість Лафонтена
  3. Байки
  4. Новаторство і значення Лафонтена
  5. Висновок
  6. Список використаної літератури


Вступ

«Потрібно бути знавцем, щоб оцінити в Лафонтені поета, зрозуміти, скільки він знайшов можливостей в поезії і які багатства з неї вилучив. Сміливі метафори створених ним висловів зазвичай проходять повз увагу, бо вони настільки доречні, що, здається, не було нічого простішого їх застосувати. Ніхто з наших поетів так вільно не володів мовою, ніхто, особливо, так легко не підпорядковував французький вірш всім його формам. Монотонність, якою дорікають наше віршування, у нього зникає цілком», - так писав про Лафонтена один із знаменитих французьких критиків Лагарп.

 

Лафонтен спробував свої сили в усіх літературних жанрах, писав трагедії, комедії, оди, послання, романи, байки, епіграми, пісні, але його талант повністю виявився у двох жанрах – байці і короткій віршованій новелі. Лафонтен насамперед розповідач. Легкі, витончені, дещо фривольні його розповіді чи то у формі байки, чи то віршованої новели завжди життєрадісні.  

«Якщо він пише, то в манері доброї казки; він змушує говорити звірів, дерева, каміння – тобто те, що не говорить; легкість, грацію, прекрасну природність та вишуканість знаходимо ми в його творах», - відгукується про нього видатний його сучасник письменник Лабрюйєр.  

Життя і творчість Лафонтена

Жан де Лафонтен народився 8 липня 1621 року в Шато-Тьєрі, в сім'ї, що належала до давнього роду. Батько був чиновником, перебував на посаді доглядача вод і лісів. Початкову освіту Лафонтен здобув у сільській школі. У дев'ятнадцятирічному віці готувався до прийняття духовного сану, однак молитви і богослов'я мало цікавили юнака, більше часу він приділяв читанню романів. Зрештою, майбутній письменник відмовився від духовної кар'єри і працював правником. У цей час він вивчав античну культуру, захоплювався письменниками Відродження, знайомився з провідними філософськими та політичними теоріями своєї епохи.  

За своїми філософськими поглядами Лафонтен був деїстом, тобто визнавав факт створення Богом світу, але вважав, що далі, після створення, світ розвивається за власними законами

В інших філософських питаннях (зокрема, у питанні про природу пізнання та про сутність людини) Лафонтен був послідовником французького філософа XVII століття П'єра Гассенді. Філософські погляди й опозиційні політичні настрої значною мірою спричинили характерне для художньої творчості письменника вільнодумство.  

Писати почав доволі пізно, у 33-річному віці. Літературна діяльність виявилася єдиним джерелом коштів для існування. Якби не підтримка мецената, Лафонтен не зміг би стати письменником-професіоналом. Таким меценатом був для Лафонтена суперінтендант фінансів Фуке, тонкий і розсудливий політик. Фуке назначив для нього пенсію, і з цього часу починається більш-менш регулярна літературна діяльність поета. Перші твори, серед яких алегорична поема «Ле Сонь де Bo», що зробила Лафонтена відомим, були значною мірою наслідувальними. Лафонтен зазнав впливу преціозної літератури. Переїхавши у Париж (1657), він зблизився з найвизначнішими класицистами: П. Корнелем, Ж.  Б.  Мольєром, Ж. Расіном, Н. Буало, з якими зустрічався в аристократичних паризьких салонах, де збиралися філософи і вчені. Він так полюбив своїх друзів, що помістив їх під іменами Аріста (Буало), Желаста

1 2 3 4 5 6 7 8