Развитие отечественной свеклоуборочной техники с учетом зарубежного опыта

Розвиток вітчизняної бурякозбиральної техніки з урахуванням зарубіжного досвіду

Нині в Україні створено комплекси 6-рядних самохідних машин для роздільного збирання цукрових буряків БМ-6Б, МБП-6, КС-6Б, КС-6В, КБ-6, РКМ-6 (0,1–0,6), МКК-6 (0,2–0,7), буряконавантажувач СПС-4,2Б та розроблено і виготовлено причіпні 4- та 6-рядні машини на ВАТ “Тернопільський комбайновий завод”, які агрегатуються з орнопросапними тракторами ХТЗ-120/121, ХТЗ-161/163 Харківського тракторного заводу.

Використовуються енергетичні та матеріальні ресурси, закладені в конструкцію самохідних машин такого типу, практично протягом року не більше 240 год (одного місяця). Ці машини складні в регулюванні робочих органів і освоєнні у виробництві, що призвело до зниження якості збирання, збільшення неповернених втрат урожаю і пошкодження коренеплодів утричі—вчетверо порівняно з нормативами вихідних вимог, недобору врожаю, зниження технологічних якостей сировини за тривалого заводського зберігання і втрат цукру під час переробки, збільшення питомих і приведених витрат на 20–30%.

Крім того, за технологією роздільного збирання гички та коренеплодів цими машинами, для забезпечення безперервного процесу збирання потрібна значна кількість транспортних засобів, що рухаються побіля агрегатів по зібраному полю на малій швидкості (потоковий спосіб), це призводить до перевитрат палива і спрацювання техніки, переущільнення грунту. Цей недолік особливо відчувається з огляду на зміни, що виникли в агропромисловому комплексі України за наявного дефіциту палива та матеріально-технічних ресурсів зі збільшенням їх вартості. Отже, розробка вітчизняних ресурсозберігаючих технологій збирання цукрових буряків передбачала створення як бурякозбирального комбайна “Збруч” з удосконаленими викопувальними та сепарувальними робочими органами, поліпшеною конструкцією ходової системи та бункером коренеплодів 8 м3, так і комплексу менш металомістких, маловартісних, простих у регулюванні та надійних у роботі бурякозбиральних машин (напівначіпних за блочно-модульним принципом) із робочими органами, що забезпечують мінімальні втрати та пошкодження коренеплодів, до тракторів тягового класу 1,4; 2,0 (типу МТЗ-80, ЮМЗ-80, Т-70С) і 3 (типу ХТЗ-120/121, ХТЗ-161/163). Останнім часом ці машини трифазного способу збирання виготовлено на ВАТ “Борекс” із лемішно-коливальними копачами, а на “Уманьферммаш” застосовували пасивний сферичний диск, який встановлюють під кутом до напрямку руху залежно від умов збирання і робочої швидкості в поєднанні з пасивною лижею.

В Європі розвиток бурякозбиральної техніки знаменується створенням шістнадцяти типів потужних і надпотужних високопродуктивних самохідних 6-, навіть 9-рядних (для сівби 18-рядними сівалками) бурякозбиральних комбайнів 13-ма фірмами-виробниками в шести країнах, які дедалі більше домінують на ринку та у виробництві.

Із 16 бурякозбиральних машин іноземного виробництва в порівняльних випробуваннях щодо якості роботи брали участь системи: КRВ2 — 2 шт

; КRВЗ — 2 шт. ; КRВ6 — 10 шт. ; КRВ6+LВ — 2 шт. упродовж трьох років (1992; 1996; 2000) у Зелігенштадті, Німеччина, за участю всіх європейських виробників збиральних машин. У період випробування перевіряли навантаження на осі під час використання машин, відповідність правилам дорожнього руху, математичні розрахунки щодо розмірів визначали технічними вимірюваннями.

Конструкції іноземних самохідних бурякозбиральних машин розвивалися у напрямі підвищення потужності двигунів від 260 до 380 к. с. і переходом із 2- на 3-вісну ходову систему. Ці бурякокомбайни з місткістю бункера 15–25–40 м3 комплектуються агрофільними шинами та розсереджуються їх розміщенням, щоб забезпечити рівномірне ущільнення грунту.

Найпотужніші збиральні комбайни створили фірми Ropa tiger (374 кВт) із роторними активізаторами та пальчасто-роликовими доочисниками, Matrot М 2001 (363 кВт), Kleine SF 40 (353 кВт), Німеччина, Barigelli (325 кВт), Італія,

1 2 3 4