Реальность и фантастика в романе "Портрет Дориана Грея" Оскара Уайльда и повести "Портрет" Николая Гоголя

у „Мертвих душах” ідей Миколи Васильовича Гоголя. Роман-поема мав створюватися у трьох частинах за принципом дантівської „Божественної комедії”: „Пекло”, „Чистилище” та „Рай”. Проте дані плани автор зміг втілити в життя лише у „Портреті”, хоч це, власне, і не применшує їх значимості.

 У першій частині твору Чартков проходить через саме лише пекло, тоді як у другій частині батько оповідача – і через пекло, і через чистилище і в решті решт досягає раю. Чартков захоплюється матеріальними благами, він поступово деградує як художник і творець прекрасного, а потім і як особистість, перетворюючись в „страшного демона”. Художник-аматор теж проходить через пекло: він пише портрет страшного лихваря, який являється втіленням самого диявола, і таким чином дарує йому безсмертя. Потрапивши під вплив портрету, художник відчув заздрість до свого учня і спробував його обійти. Втрата дружини і двох дітей остаточно запевняють художника, що „кисть його послугувала диявольським знаряддям”[107] і повинен „працею і великими жертвами. . . очистити свою душу”[108]. Монастир, а потім декілька років, проведених у пустелі в самозреченні та молитвах, стають для нього „чистилищем”. Тільки після цього художник зміг написати картину, сповнену божественної святості, і знайти душевну рівновагу – „рай” на землі

 Основна ідея твору – високе призначення мистецтва і художника (носія таланту) в суспільстві, відповідальність останнього перед Богом, людьми і самим собою за своє мистецтво. Талант дається Небесами, саме тому художник – посередник між Богом і людьми. Він сам – творець, тому забов’язаний всеціло служити високому мистецтву, бути зразком високої моральності, самозреченості. Найяскравіше ця ідея виражена в монолозі старого художника[109-110], кульмінацією якого являються слова: „Хто заключив в собі талант, той чистішим від усіх має бути душею”.

 Центральний конфлікт повісті полягає у внутрішній боротьбі, що точиться в душі митця. Це битва між Добром та Злом, оскільки людина, яка має талант більше від усіх інших вразлива до впливу зла і йому набагато легше заволодіти саме такою душею. Та коли художником починає володіти нечиста сила – він перестає бути істинним творцем прекрасного.

 Для зображення своїх думок та ідей Гоголь використовує фантастику, втіленням якої, як і в Уайльда, є картина, портрет. Чому ж автор звертається саме до портрету? По-перше так легше зобразити усю містичність, таємничість та загадковість образу лихваря; по-друге сам твір по суті своєї конфігурації нагадує портрет, який зображає молодого і талановитого художника; також зі сторінок повісті ми дивимось на портрет сучасного автору Петербурга і ширше – всього суспільства, окутаного золотою павутиною; в той же час, читаючи цей твір, ми, ніби, бачимо, як автор малює моральний портрет кожного з нас, коли ми стоїмо перед вибором життєвого шляху.

 У даній повісті портрет постає не просто символом, а й чи не головним героєм цього твору, як і портрет Доріана Грея.  

Реальність та фантастика в образах головних героїв повісті „Портрет” та роману „Портрет Доріана Грея” 

 Дія роману починається з того, що лорд Генрі, естет і гедоніст, приходить в майстерню Безіла Холлуорда, де художник працює над портретом юного красеня. Цей юнак вразив художника, його чарівна врода примусила Безіла переглянути свої погляди на мистецтво.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10