Реальность и фантастика в романе "Портрет Дориана Грея" Оскара Уайльда и повести "Портрет" Николая Гоголя

нероздільними. Герой прагне заховати портрет, змінити його, але сам від себе не сховаєшся. Отже портрет і натурщик міняються місцями.

 На початку цієї сумної та повчальної історії ми бачимо, що Доріан закоханий у молоду актрису Сібілу Вейн, яка натхненно грає ролі у видатних п’єсах, але в бідному театрі. Доріан і Сібіла вирішують побратися. Юнак запрошує на виставу з участю нареченої своїх друзів. Дівчина у захваті від свого реального почуття, і їй здається, що грати кохання на сцені марно, бо у реальному житті почуття прекрасніші, ніж їхнє відтворення у мистецтві. Роль Джульєтти у виставі, яку прийшли дивитися Холлуорд і лорд Генрі, вона провалює. Художник співчуває юнакові, лорд цинічно жартує. Доріан кидає в обличчя своїй нареченій: „Ви вбили моє кохання!” Йому здавалось, що мистецтво й реальність мають нерозривний зв’язок. Доріан дивиться на свій портрет і з жахом помічає, що на змальованому обличчі з’являється перша різка зморшка (оскільки Сібіла наклала на себе руки) – це перша фантастична метаморфоза у романі. Далі Уайльд в одній главі розповідає про двадцять років з життя героя. Це історія закоханості в свою красу і занепаду душі. Доріан давно вже сховав портрет, бо з часом прекрасне лице перетворилося на потворне обличчя сластолюбного старця

Доріан звинувачує художника в тому, що сталося з його душею. Безіл закликає його до молитви та каяття, але в припадку ярості Доріан вбиває Холлуорда, а свого компаньйона, шантажуючи страшною таємницею, примушує розчинити тіло художника в азотній кислоті. На портреті відбивається і цей страшний злочин. Доріан Грей заздрить всім, навіть своєму компаньйону, який знайшов у собі сили покінчити життя самогубством, навіть лорду Генрі, циніку, який потопає у пороках, але вважає, що будь-який злочин – вульгарність.

 Доріан перетворюється на людину, яка зробивши першу помилку (що призвела до злочину – самогубства молодої актриси), намагається надалі приховувати від усіх свій злочин і через те вдається до злочину нового, вже безпосереднього – вбивства свого друга-художника. Доріан йди все далі у своїх злочинах, у своєму ганебному списку розпусника, п’яниці й наркомана, поки, нарешті, це не стає раптом явним для всіх, поки постать Доріана Грея не набуває свого реального вигляду, який настільки потворно змінився внутрішньо, і зовні, що навіть лакей не може пізнати свого господаря, і цьому допомагає лише коштовна обручка на одному з пальців небіжчика. Портрет же знов став таким же неживим, але прекрасним, яким був колись намальований на ньому юнак-красень.  

Доріан Грей. Кадр із фільму.  

 Читаючи роман ми можемо познайомитись із ще одним героєм, якого в жодному разі не можна опускати, оскільки це чи не найтаємничіший образ повністю окутаний таємницею та містикою. Тож мова у нас йтиме про сам портрет Доріана Грея.

 Після того, як бажання Доріана Грея було втілено в життя, портрет стає змістом, внутрішнім, а Доріан лише формою, оболонкою. Для Доріана Грея його справжнє „я” втілене в його портреті, а сам він лише олюднене зображення. Доріан і портрет стають нероздільними, точніше – портрет став відображенням усіх душевних порухів свого прототипу, і прекрасних, і огидних. Таким чином, Оскар Уайльд втілив у творі

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10