Редкие и исчезающие виды флоры Волынского Полесья

формування, пов’язану з геогенними, кліматогенними та біогенними факторами минулих епох. Види рослин із чітко вираженим диз’юнктивним характером ареалів переважно є реліктовими. Серед рідкісних видів Волинського Полісся виділяємо види з такими типами великих диз’юнкцій: поліконтинентальною (Aldrovanda vesiculosa, Botrychium multifidum), голарктичною (Carex buxbaumii, Equisetum telmateia та ін. ), арктобореально-гірською (Carex heleonastes, Malaxis monophyllos та ін. , всього 21 вид), європейською (Allium strictum, Daphne cneorum, Rhododendron luteum). Регіональна волинськополіська диз’юнкція характеризує особливості поширення видів, які дуже рідко трапляються в граничних районах ВП, після розриву на території області вони знову з’являються в сусідніх поліських областях (Житомирському та Білоруському Поліссі): Acer tataricum, Anemone sylvestris, Ranunculus lanuginosus. Локальна волинськополіська диз’юнкція характерна для видів, які відсутні лише в певній частині ВП (Trifolium lupinaster, Helianthemum ovatum).

На нашу думку, головна причина волинськополіської диз’юнкції гірсько-рівнинних видів полягає в невідповідності едафічних умов ВП, як найбільш низовинної і заболоченої області, екологічним потребам цих видів. Тому в міжльодовиковий і післяльодовиковий період ці види, спустившись із Карпатських гір, поширилися в обхід поліських областей на прилеглі височини Східноєвропейської рівнини, едафічні умови яких більше відповідають їх екологічним потребам. Головна причина аркто-карпатської диз’юнкції бореальних видів – природна ксеротизація клімату, інтенсивно прискорена антропогенним впливом.

Релікти флори Волинського Полісся. Згідно з класифікацією В.  Шафера (1956), серед рідкісних видів виділяємо такі групи реліктових видів: систематичні (Isoёtes lacustris, Marsilea quadrifolia), географічні, кліматичні, топографічні, едафічні, хронологічні релікти. На нашу думку, серед географічних реліктів важливо розрізняти види з диз’юнктивними ареалами (Daphne cneorum, Festuca altissima, Rhododendron luteum) і види з реліктовими острівними локалітетами на межі ареалу, тоді як основні фрагменти їх ареалів залишаються суцільним (Aposeris foetida, Astrantia major, Circaea alpina, Equisetum telmateia, Goodyera repens та багато інших)

До головних груп хронологічних реліктів відносимо: третинні, гляціальні (26 видів), інтергляціальні та голоценові релікти (27 видів). Приуроченість третинних реліктів (Daphne cneorum, Euphorbia volhynica) до південної частини Волинського Полісся, яка не покривалася льодовиками, свідчить про те, що Волино-Подільський рефугіум третинних реліктів займав не лише територію Волинської височини, а й південну частину Волинського Полісся.

Рідкісні види з регресивними змінами ареалів. Палінологічний і радіохронологічний аналізи озерних відкладів на ВП (Артюшенко, 1955; Безусько та ін. , 2001) періоду Голоцену дають змогу більш детально встановити характер поширення деяких рідкісних видів у минулому. Наприклад, ще в ранньому Голоцені зі складу флори ВП зникли гірський вид Pinus cembra, який нині на території України поширений лише у верхньому лісовому поясі Карпатських гір, та степовий вид Ephedra distachya, який нині поширений на півдні Лісостепу, в Степу й Криму. Наявність в озерних відкладах таких різних в екологічному відношенні видів свідчить про значні коливання клімату в період голоцену.

Протягом останніх 1000 років спостерігається поступова ксеротизація клімату, внаслідок якої у флорі ВП знижується кількість помірнотеплолюбних, холодостійких та вологолюбних видів і збільшується кількість теплолюбних посухостійких представників (Артюшенко, 1957; Івченко, 1980). Ці кліматичні фактори, а також вплив людини визначили поступову регресію ареалів Fagus sylvatica та Abies alba на території області. Задовго до початку періоду інтенсивних флористичних досліджень, у ХІХ ст. , ці види зникли з території Волинського Полісся.

Ми встановили, що протягом XIX-XX століть 12 рідкісних видів уже зникли з території ВП. Це субарктичний вид Rubus chamaemorus, бореальні види (Empetrum nigrum, Leymus arenarius, Linnaea borealis), центральноєвропейські гірсько-рівнинні види (Ranunculus nemorosus, R.  montanus, Orchis

1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы