Черты натурализма в Франковской прозе Бориславского цикла

На початку XIX століття в Європі поширилось чимало філософських течій та вчень, які визначали пріоритети подальшого розвитку літературознавства. Саме у цей час з’являються абсолютно нова позитивістська концепція Огюста Конта, культурно-історична школа Іполита Тена, теорія еволюціонізму Чарльза Дарвіна,— все це впливало на формування такого літературного напрямку, як натуралізм.

Однозначно, сильно відчутним є вплив на доробок Івана Франка з боку французьких письменників-натуралістів та їх предтеч, йдеться про позитивістську школу у філософії. Це засвідчують численні наукові розвідки сучасних літературознавців (Миколи Ткачука “Естетична концепція дійсності в бориславському циклі творів І. Я. Франка”, “Концепт натуралізму і художні шукання в “Бориславських оповіданнях” Івана Франка: Навчальний посібник”, Романа Голода “Поетика натуралізму в художній прозі І. Франка”, “Натуралістичний експеримент Франка: передумови й результати”, Олега Багана “Погляд на вивчення творчості Івана Франка у школі: Обґрунтування важливості новели “На дні”). Попри загальнонаукове визнання цієї проблеми, відкритими залишаються чимало питань. Дискусійним є питання про вплив на манеру письма українського класика з боку натуралістичного вчення китайського мислителя Ван Чуна, що залишає поле для роздумів і висновків.

Об’єктами дослідження стали прозові тексти Івана Яковича Франка  “На дні”, “Перехресні стежки”, “Отець-гуморист”, “Місія”, “До світла”.

Метою даної контрольної роботи було з’ясувати витоки джерел натуралістичної манери письма Івана Франка. З реалізацією мети зв’язані натупні завдання: 

З’ясувати вплив на світогляд Івана Яковича Франка двох гілок натуралістичної традиції (азіатської та європейської) та супровідних філософських ідей.

Проаналізувати причини та наслідки захоплення Франка позитивістсько-натуралістичними ідеями.

Окреслити світоглядне місце письменника в контексті встановлення  натуралізму останньої третини XIX століття та відшукати елементи цього напрямку у творах Івана Франка ( “На дні”, “Перехресні стежки”, “Отець-гуморист”, “Місія”, “До світла” та інші

)

Синтез китайського та французького натуралізму поєднуються з національним “Я” письменника, утворюючи стійкі сполуки естетичного узагальнення. Саме у цьому полягає актуальність науково-дослідницької роботи: “Джерела натуралістичної манери письма Івана Франка”.

Елементи натуралізму з різною інтенсивністю проявляються в багатьох художніх творах письменника. “Завдяки синтезуючим властивостям Франкового творчого методу вони утворюють органічні сполуки з елементами інших літературних напрямі, породжуючи нову якість естетичного узагальнення”— пише Роман Голод. У його творах досить часто простежується манера притаманна Емілю Золя. Окремі елементи “Перехресних стежок” особливо точно це підкреслюють.

         Натуралістична дріб’язкова описовість простежується при змалюванні малого, брудного жидівського містечка Гумнськ, зокрема його площі: “Ринок, при якім містився суд, - се була широка квадратова площа, з калюжею на середині, з купами сміття тут і там, з теребовельськими тротуарами з двох боків, а з кругляковими хідниками з двох інших. […] Бруд, занедбання – отсе було головне, що кидалося в очі і у всі змисли в тім місточку і в тім ринку. Щось спирало груди, очі втомлювалися блукаючи по самих непринадних предметах, думки робились понурі”. Описуючи зал судового засідання, пункти масового харчування для злюмпенізованого населення, Франко дійсно нагадує Е. Золя з його натуралістичними замальовками периферійних французьких містечок.

Патологічні моменти в “Перехресних стежках” підкреслюють внутрішню характеристику образів, поведінка яких зумовлена зовнішніми чинниками. Образ псевдоінтелігента Стальського наділений неабиякими садистськими рисами. З перших сторінок ми дізнаємось про

1 2 3 4

Похожие работы

Рефераты