Разновидности письменных источников

наукова література може бути носієм оригінальних відомостей, особливо тоді, коли носії первинної інформації втрачені. Без широкого залучення наукової літератури як джерела неможливо здійснити будь-яке історіографічне дослідження, підготувати працю з історії науки, науково-технічного прогресу, культури і духовності.

Поряд з науковою до вивчення суспільних проблем за­лучають твори художньої літератури, яка є своєрідним джерелом, котре, насамперед художніми засобами, відби­ває епоху, з позицій якої осмислюються і висвітлюються події та явища як минулого, так і сучасності. Між науковим і художнім сприйняттям, осмисленням і відображен­ням реальної дійсності є чимало спільного, але й багато в чому вони відрізняються. Навіть у тих випадках, коли на­уковець і літератор працюють з одними й тими ж джере­лами, їхні оцінки, трактування, методика реконструкції подій далеко не завжди збігаються. Зрештою, для істори­ка художня література у джерельному відношенні цінна не самими фактами, не залученими джерелами, а передусім її прихованою (закритою) інформацією, що проливає світло на конкретно-історичні умови написання того чи іншого твору, художні та ідейні уподобання автора. В рам­ках художньої літератури виокремлюють художньо-доку­ментальні й історичні твори, які в джерелознавчому відношенні мають свою специфіку. Історика цікавлять суспільні мотиви появи таких творів, позиція автора, а та­кож міра правдивості та достовірності відображених у них подій, явищ, осіб.

Нарешті, серед писемних джерел літературного спря­мування окрему підгрупу становить мемуаристика: спога­ди, щоденники, листи учасників або свідків тих чи інших подій. Будучи оповідним джерелом, спогади відрізняють­ся від інших їх різновидностей як самим жанром, його за­конами і специфікою, так і більшою суб'єктивністю, зу­мовленою тим, що вони повніше відбивають індивіду­альність автора, його симпатії чи антипатії. Особливість мемуарів полягає в тому, що стрижнем подачі інформації, її організації, форми і структури виступає сам автор, че­рез призму поглядів якого відбиваються й оцінюються всі факти, події, свідком або учасником яких він був сам чи дізнався про них з інших джерел

Мемуари передають ат­мосферу епохи, її колорит, віддзеркалюють суспільні по­гляди, що були панівними на час їх написання. Зазначи­мо, що самі мемуари можуть бути класифіковані за пев­ними аспектами, наприклад за джерелами їх створення. В одних випадках вони грунтуються лише на пам'яті автора, в інших — на записах, щоденниках, які вів автор у про­цесі описуваних подій, що підносить рівень їх докумен­тальності. Нерідко мемуаристи звертаються до доку­ментів, архівних матеріалів, періодики. Відрізняються ме­муари й за формою: поряд із безпосередньо авторськими спогадами трапляються літературні записи споминів.

Участь журналіста чи письменника в роботі над мемуара­ми теж може бути різною. Здебільшого це літературна до­помога в оформленні мемуарів, але досить поширеним є також літературний запис усних чи диктофонних спогадів з великою мірою художнього оформлення, що нерідко призводить до перекручення фактів. Мемуаристика вклю­чає в себе й такі види джерел особового походження, як щоденники, дорожні нотатки, літературні автобіографії, біографічні анкети, особисті листи, художні заповіти тощо.

Викладені тут підходи до групування писемних джерел звичайно ж не охоплюють усіх особливостей, зумовлених конкретними дослідницькими завданнями, тематикою праць, розмаїтістю самих джерел. Деякі питання цієї спе­цифіки ми розглянемо у розділі, присвяченому методич­ним прийомам опрацювання джерел.


Висновок

З виникненням писемності у слов'ян, зокрема у тих їх племен, які склали основу української народності, з'явилися вітчизняні писемні джерела, обсяг та різноманітність яких неухильно зростали. Причому для кожного історич­ного періоду характерна своя сукупність, або комплекс джерел з характерними саме для нього

1 2 3 4