Роберт Бернс - поэт Шотландии

— святенництву приют.

 

Текст цієї кантати було опубліковано тільки після смерті письменника.

У поетичний світ Бернса одночасно з ліричним «я» увійшли Життя й долі його сучасників: родичів, друзів, сусідів, тих, кого раптово зустрів, він запам'ятовував надовго. Він не байдужий до людей. Одних він кохає, дружить з ними, інших — ненавидить; багатьох називає на ім'я, і цими іменами постають життя і особистості, а читач надовго запам'ятовує їх. Такими є користолюбна Меті з млину, наполегливий і чарівний залицяльник Фіндлей, гордівлива Тіббі, веселий Віллі-гультяй, друг поета Джон Андерсон. А серед них сам Бернс — веселий і сміливий, ніжний і палкий в коханні, вірний у дружбі. Він податне з читачем щасливі й важкі хвилини.

Уже ранні вірші Бернса були сповнені глибоких роздумів про час, життя людей, про себе та інших, таких само, як він. Поряд з піснями про кохання, розлуку, сум, піснями, що написані на популярні народні мотиви, виникли такі поетичні відкриття, як «Польовій миші, чиє гніздо я зруйнував плугом», «Був чесний фермер мій батько», «Дружба минулих літ» та багато сатиричних творів.

Вальтер Скоті захищав Бернса від звинувачень у «грубості», «невихованості», дуже точно поцінував характер його обдарування, в якому поєдналися лірика й сатира. Він досить чітко визначив громадянську позицію поета: «Відчуття власної гідності, образ мислення, та й саме обурення Бернса були плебейські, щоправда, такі, що бувають у плебея з гордою душею, у афінського чи римського громадянина».

Друга половина 80-х років була для поета та його сучасників сповнена хвилювань у зв'язку з революцією в Північній Америці, передреволюційною кризою у Франції, політичним збуренням в Англії. До них додалися особисті проблеми та зміни в житті поета. Він закохався в дочку багатого фермера Джин Армор, але не бачився з нею близько трьох років

Смерть батька, фінансові та сімейні незгоди змусили його серйозно подумати про від'їзд до Ямайки. Але він не прагнув зробити свою поезію джерелом заробітку грошей.

Бернс не поїхав, але був вимушений погодитися з запропонованою йому посадою акцизного чиновника, і до кінця своїх днів він ніс ярмо цієї нудної та погано оплачуваної посади. Керівництво строго контролювала поета-вільнодумця, якому «не годилося» цікавитися політикою.

Велику роль у творчості Бернса відігравала любов до людей праці. Його ідеал людини виникав в осмисленні народної історії і багатовікового досвіду трудових низів, їх теперішнього становища. Любов поета належить чесним і добрим трудівникам, борцям за правду та людяність. Разом з цим, він відкидає поширені в шотландському народі консервативно-націоналістичні ілюзії. Це відбилося в поетичній оцінці доль та особистостей шотландських королів, від Марії Стюарт до принца-претендента. Рух вперед і тільки вперед стверджував він як закон буття.

Боротьба нового зі старим у Бернса драматична, здатна привести до непередбачених випадковостей та трагедій, все, що стоїть на шляху до майбутнього, повинно бути знищено. Таким є підтекст «Пісні смерті» (1792), «Дерева Свободи» (1793) та інших віршів що були написані в роки Великої французької революції. Ще раніше поет був за американську революцію. Він сприйняв її як удар по британській монархії. Але події у Франції були йому

1 2 3 4 5