Роль гипотезы в развитии науки

Роль гіпотези в розвитку науки

Достовірному пізнанню в науковій чи практичній області завжди передує раціональне осмислення й оцінка фактичного матеріалу, що доставляється спостереженням. Ця розумова діяльність супроводжується побудовою різного роду здогадів і можливих пояснень явищ, що спостерігаються. Спочатку пояснення носять проблематичний характер. Подальше дослідження вносить виправлення в ці пояснення. У підсумку наука і практика переборюють численні відхилення, омани і протиріччя і досягають об'єктивно правдивих результатів.

Вирішальною ланкою в пізнавальному ланцюжку, що забезпечує становлення нового знання, є гіпотеза.

Гіпотеза — це закономірна форма розвитку знань, що представляє собою обґрунтоване припущення, висунуте з метою з'ясування властивостей і причин досліджуваних явищ.

Найважливішими серед відзначених у визначенні будуть наступні характерні риси гіпотези.

Гіпотеза — це загальна і необхідна для будь-якого пізнавального процесу форма розвитку знань. Там, де є пошук нових ідей чи фактів, закономірних зв'язків чи причинних залежностей, там завжди є присутня гіпотеза. Вона виступає сполучною ланкою між раніше досягнутим знанням і новими істинами й одночасно пізнавальним засобом, що регулює логічний перехід від колишнього неповного і неточного знання до нового, більш повного і більш точного.

Таким чином, внутрішньо властивому процесу пізнання розвиток визначає функціонування в мисленні гіпотези в якості необхідної і загальної форми такого розвитку.

Побудова гіпотези завжди супроводжується висуванням припущення про природу досліджуваних явищ, що є логічною серцевиною гіпотези і формулюється у вигляді окремого судження чи системи взаємозалежних суджень. Воно завжди має ослаблену епістемічну модальність: є проблематичним судженням, у якому виражене неточне знання

Щоб перетворитися в достовірне знання, гіпотеза підлягає науковій і практичній перевірці. Процес перевірки гіпотези, який протікає з використанням різних логічних прийомів, операцій і форм висновку приводить у підсумку до спростування або підтвердження і подальшому її доказу.

Отже, гіпотеза завжди містить у собі нужденне в перевірці ймовірне знання. Доведене ж на її основі положення вже не є власне гіпотезою, тому що містить перевірене і яке не викликає сумнівів правдиве знання.

Виникаюче при побудові гіпотези припущення народжується в результаті аналізу фактичного матеріалу, на базі узагальнення численних спостережень. Важливу роль у виникненні плідної гіпотези грає інтуїція, творчі здібності і фантазія дослідника. Однак наукова гіпотеза — це не просто здогад, фантазія чи припущення, а спирається на конкретні матеріали, раціонально обґрунтоване, а не інтуїтивно і підсвідомо прийняте припущення.

Відзначені особливості дають можливість більш чітко визначити істотні риси гіпотези. Будь-яка гіпотеза має вихідні дані, або підстави, і кінцевий результат — припущення. Вона включає також логічну обробку вихідних даних і перехід до припущення. Завершальний етап пізнання — перевірка гіпотези, що перетворює припущення в достовірне знання або спростовує його.

Отже, гіпотезою називається спосіб мислення, котрий поля­гає в побудові припущення про те, що таке досліджува­не явище, та в доведенні цього припущення.

Термін «гіпотеза» уживається з подвійним значен­ням. Під гіпотезою розуміють і саме припущення, котре пояснює спостережуване явище, і спосіб мислення в ці­лому, який включає висування припущення, його роз­виток і доведення. Гіпотеза є метод пізнання предметів і

1 2 3 4 5

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные