Развитие буржуазного государства и права в Великобритании

монархії

Англійським королям з династії Тюдорів певний час вдавалося маскувати абсолютизм парламентськими формами правління. Стюарти, що утвердилися в Англії після смерті Єлизавети І Тюдор (1603), у період кризи та розпаду абсолютизму перейшли до режиму відкритої диктатури, вступивши в гострий конфлікт з Парламентом. Три перших Парламенти Якова І (скликані в 1604, 1614, 1621 рр. ) були розпущені через відмову Палати общин надати королеві право збирати податки. Яков І (1603-1625) почав шукати "поза­парламентські шляхи" поповнення казни (запровадження нових податків, стягнення старих феодальних повинностей, торгівля титулами, посадами, монополіями тощо). Такою ж неприйнятною для Парламенту була й зовнішня політика короля - намагання зблизи­тися з "національним ворогом" англійської буржуазії – Іспанією.

За наступника Якова - Карпа І (1625-1649) - політичний шантаж, інтриги, свавілля ще більше загострили конфлікт між королем і Парламентом. 7 червня 1628р. королеві була подана так звана "Петиція про право", що була спрямована на обмеження королівського свавілля. У відповідь Карл І розпустив Парламент і не скликав його 11 років. У квітні 1640 р. , щоб отримати субсидії для ведення шотландської війни, король скликає Парламент, який виявився неслухняним і був розпущений. Цей Парламент дістав назву "короткого" (проіснував з 13 квітня до 5 травня 1640 р. ). Однак відсутність грошей, незадоволен­ня не тільки народних низів, але й серед фінансистів та купців Сіті (центральна частина Лондона, в якій зосереджені контори та правління найбільших банкірів і страхових компаній тощо), частини перів зробили положення Карла безвихідним. Був скликаний новий Парламент, який пізніше почав називатися "довгим" (з 3 листопада 1640 р. до 1653 р

).

"Довгий" Парламент, спираючись на підтримку народних мас, зруйнував (з вимушеної згоди короля) основне знаряддя абсо­лютизму та вжив заходів для унеможливлення безпарламентського режиму надалі: були ліквідовані (липень 1641 р. ) "Зоряна палата", "Висока комісія", Ради у справах Півночі та Уельсу; скасовано всі монопольні патенти й привілеї, а їхні володарі виведені з Парламенту (літо 1641 р. ), ухвалено біль "Про нерозпуск" чинного Парламенту без його згоди (травень 1641 р. ); узаконено, що жоден податок не можна стягувати без згоди парламенту; встановлено незалежність суддів від корони та їх незмінність.

Наступ Парламенту означав початок революції-у королівської влади відбиралися основні знаряддя самодержавства. Англія пере­творювалася на конституційну монархію. Та, затвердивши всі за­пропоновані Парламентом акти, Карл І лише очікував моменту, щоб одним ударом покінчити з революцією. Великі надії в цьому сенсі він покладав на розбіжності в Парламенті, що особливо сильно загострилися восени 1641 р. при обговоренні так званої "Великої ремонстраці'Г (204 статті з перерахуванням зловживань корони). Боротьба навколо цієї буржуазно-дворянської програми революції була настільки жорстокою, що вона була прийнята Палатою общин більшістю з перевагою лише в 11 голосів. Основна причина перемог Парламенту, до якого в серпні 1641 р. , фактично, перейшла вся влада в країні, полягала в тому, що на його боці стояв повсталий народ. Саме народні маси захистили Парламент, коли в січні 1642 р. Карл 1 вирішив арештувати лідерів опозиції. Король, який втратив владу над повсталою столицею, разом зі своїми прихильниками та части­ною армії виїздить до Оксфорда, що стає центром контрреволюції. "Конституційний період" революції закінчується, обидві сторони розпочинають підготовку до збройної боротьби.  

1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные