Развитие драматических форм

План

Баладна опера. 3

Пантоміма. 3

Історія. 3

Різновиди пантомім. 4

Список використаної літератури. 12


Баладна опера

Баладна опера, англійський різновид комічної опери; назва походить від англійської, шотландської і ірландської народних балад — пісень, що увійшли в Би. о. як її музичні номери. Інколи Б. о. була пародію на велику придворну оперу. Музичні номери чергувалися з діалогами. Класична Б. о. — «Опера жебраків» на текст Дж. Гея з музикою Дж. Пепуша (пост. у 1728 в Лондоні); вона викликала багаточисельні наслідування і сприяла поширенню Б. о. в Італії, Франції, Германії.

Пантоміма

Пантомі?ма (від грец.  παντ?μ?μος — мімічний актор) — вид сценічного мистецтва, в якому художній образ створюється за допомогою міміки, жестів, пластики тіла тощо.

Історія

Витоки пантоміми сходять до язичеських релігійних ритуалів, до мистецтва давньогрецьких мімів. Як вид театру з'явилася в Римській імперії в епоху Августа. У середньовіччя пантоміма була заборонена церквою, але продовжувала жити в мистецтві мандрівних мімів, гистріонів, жонглерів, блазнів і менестрелів. Розцвіла в 16-18 ст. в імпровізаційнійкомедії дель арте, театрі бродячих італійських акторів, які включали у вистави безсловесну інтермедію. Першою пантомімою стала побутова (любовна) мелодрама, арлекінада. В 18-19 ст. арлекінада перетворилася в улюблений жанр французького балаганного театру.

У театрі нового часу пантоміма вперше з'явилася у вигляді театралізованого балету (пантоміма Д. Вівера в театрі «Друрі-Лейн» у Лондоні, 1702). Протягом 18 ст. існувала в театрах як інтермедії в антрактах трагедій і комедій, ставши предтечею водевілю

В 1750 пантоміма стала складовою частиною драматичного балету Ж.  Ж.  Новера.

Етапним у розвитку пантоміми стала творчість Ж. Г.  Б.  Дебюро в паризькому театрі «Фонамбюль» (1819), коли він вивів на підмостки П'єро, який став класичним персонажем пантоміми, а Дебюро поклав початок ліричній поетичній пантомімі.

Наприкінці 19 ст. пантоміма розвивається в європейських мюзик-холах і театрах мініатюр як окремі естрадні номери. В 20 ст. зародилася марсельська школа пантоміми на чолі з Л. Руффом. В Англії в трупі Ф. Карно вперше виступив Ч. Чаплін. У Німеччині пантомімою займався М. Рейнхардт.

Зліт пантоміми в другій половині 1950-х пов'язаний з появою безпредметної пантоміми на основі спадщини Дебюро. В 1933 Ж-Л. Барро став використати пластику як самодостатню мову. М. Марсо винайшов маску клоуна Біпа. Сучасний мім досконало володіє тілом і знає мову балету, він акробат, жонглер, драматичний артист.

На Русі пантоміма входила до складу багатьох народних ігор й обрядів, виступів блазнів. В 19 в. пантоміма ставилися на підмостках балаганів й у цирках. В 1910-х виразні засоби пантоміми привернули увагу режисера К.  А.  Марджанова, Н.  Н.  Евреинова, А.  Я.  Таїрова, В.  Е.  Мейєрхольда.

Різновиди пантомім

Пантоміма може розігруватися як одним актором, так і колективом акторів із декораціями і сценарієм. Крім того розрізняють такі різновиди:

  • танцювальна — відбулася з культури первісного суспільства, збереглася в танцях багатьох народів;
  • класична — з видовищ древньої Греції й Рима, з'єднує дію, музику, вірші;
  • акробатична — прийшла зі східного театру, сполучається зі стрибками, жонглюванням;
  • ексцентрична — будується на комічній ситуації з використанням гротескового реквізиту.

Два останніх види пантоміми активно використаються в цирку, існують також такі види циркових пантомім як батальна, зоопантоміма, пригодницька й водяна феєрія зі сценічними ефектами й масовими сценами.

В українській драматургії XVII — XVIII ст. значне місце займають короткі одноактні комічні п'єси — так звані інтермедії, або інтерлюдії. Назва «інтерлюдія», чи «інтермедія» (від

1 2 3 4 5

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные