Развитие речи в западнославянских народов

Зміст 

1. Короткі відомості про розвиток польської мови.

2. Короткі відомості про розвиток чеської мови.

3. Короткі відомості про розвиток словацької мови.

4. Короткі відомості про розвиток серболужицької мови.

 

1. Короткі відомості про розвиток польської мови

Полонізми – вислови, граматичні конструкції, що увійшли до інших мов з польської мови.

Писемні пам’ятки української мови фіксують такі полонізми: війт, власний, гроші, злочинець, мешкати, млин, ковадло, кишеня, тлумачити, смутний, пильнувати.

Польська мова є національною мовою поляків і державною мовою Польщі. Столиця Польщі – Варшава. Польською мовою спілкується практично все населення країни, що, враховуючи діаспору, становить понад 42,7 млн. чоловік.

Як мова повсякденного спілкування польська мова використовується й за межами ПНР у середовищі вихідців із Польщі та їхніх нащадків. Найчисленніше польськомовне населення мешкає у США, Латинській Америці, Австралії, Франції, Англії. За переписом 1979 р. в Україні, Білорусії, Литві мешкає 1151 тис. осіб польського походження. Біля третини з них вважає польську мову рідною мовою.

Перші відомості про польську мову і польський народ сягають IX століття. Найдавніші хроніки називають племена, що утворили польський народ, - висляни, любушани, слензани, дзядошани, мазовшани та ін. Одному з племен – полянам - поляки зобовўязані своїм етнічним найменуванням

Уперше це найменування з’являється наприкінці Х - початку XI сторіччя в латинському житії, де польський князь Болеслав Хробрий іменується dux Palaniorum, тобто керманичем полян.

Після прийняття в 966 р. християнства і християнського обряду за римсько-католицьким писемною мовою польських земель стає латинська, мова релігії, адміністрації, судочинства, школи, культури. За час тісного обўєднання Польщі з Великим князівством Литовським (ХVІ ст. ) країна стала однією з найбільших держав Середньої та Східної Європи, що вплинуло на швидке розповсюдження польської мови в українських, білоруських, литовських землях.

Умови функціонування польської літературної мови різко змінилися, коли в результаті поділів 1772-1795 рр. Польща втратила державну і політичну незалежність, а між окремими польськими територіями утворилися державні кордони країн-учасниць поділів Австрії, Пруссії, Росії. Відродження мови почалось після 1918 р.

У схожих умовах боротьби за незалежність першочерговими як для поляків, так і для українців були питання збереження фольклору, розвитку національних мов, етнографії, історії, мистецтва. Це сприяло зародженню ідей слов’янської єдності, які набули актуальності у 30-70-х роках.

В історії польської мови виділяється декілька етапів: дописьмовий період, давньопольський період (XIIІ - XV ст. ), середньопольський період (XVI ст. - сер. XVIII ст. ), новопольський період (з другої половини ХVIIІ ст. ). У XII ст. зўявляються перші записи польською мовою у вигляді вставлених у латинські тексти окремих польських слів чи фраз. Перша письмова пам’ятка польської писемності - Свентокшиські проповіді, записані на пергаментних листах у XIІІ ст. , польський гімн "Богуродзица" ("Богородиця"), а також апокрифи і житія святих. Першим частковим описом польської фонетичної системи вважається написаний у 1440 р. "Орфографічний трактат" Якуба Паркоша. Перша ж книга польською мовою (збірник молитов за назвою "Рай духовний") була видана у Кракові в 1513 р.

1 2 3 4 5 6 7