Развитие системы оценки интеллектуальной собственности в республике Молдова

Розвиток системи оцінки інтелектуальної власності в республіці Молдова

Процес залучення об’єктів інтелектуальної власності в господарський оборот, формування ринку інтелектуальної власності, який нині є найдинамічнішим сегментом світового, а в розвинутих країнах і внутрішнього ринку, безупинно зростаючі масштаби трансферту технологій неминуче диктують необхідність визначення вартості відповідних об’єктів.

Різноманітність і неоднорідність об’єктів інтелектуальної власності, особливості попиту та пропозиції, формування вартості і ціни, а також розмаїтість форм використання результатів оцінки висувають особливі вимоги до підходів і методів оцінки.

В усіх постсоціалістичних країнах протягом останніх десяти років було здійснено значні зусилля щодо розроблення і прийняття законодавчих актів та інших нормативних документів у галузі оцінки інтелектуальної власності.

У Республіці Молдова процес оцінки інтелектуальної власності почав розвиватися стихійно, під впливом практичних потреб економіки, починаючи із середини 90-х років. Фахівцями Державного агентства з охорони промислової власності протягом останніх років на договірній основі з підприємствами і фізичними особами було оцінено близько 40 різних об’єктів — переважно товарні знаки, винаходи і промислові моделі. Звичайно, подібний вид діяльності не є традиційним для національних патентних відомств, однак у перехідний період, з метою просування інституту оцінки інтелектуальної власності як специфічного і винятково важливого елемента інфраструктури інноваційної сфери, видається цілком доцільним.

Обмеженість ринку інновацій, слабка зацікавленість суб’єктів, що хазяюють, у їхньому впровадженні, відсутність стимулів з боку держави, трохи загальмували розроблення нормативно-законодавчої основи діяльності з оцінки інтелектуальної власності. Тільки у 2002 році Парламент Республіки Молдова прийняв Закон про оцінну діяльність, у якому поряд із загальними принципами оцінки нерухомого майна закладено й основи оцінки об’єктів інтелектуальної власності. Закон регулює відносини між фізичними і юридичними особами, що виникають у процесі оцінної діяльності, об’єкти і суб’єкти оцінки, випадки, коли здійснюється обов’язкова оцінка, основні методи оцінки, основні вимоги до договору і звіту про оцінку, принципи організації оцінної діяльності, атестації оцінювачів, видачі і відкликання кваліфікаційного посвідчення, діяльність громадських організацій оцінювачів, права та обов’язки оцінювачів.

Відповідно до вимог заключних положень Закону про оцінну діяльність Уряд у липні 2003 року спеціальною постановою затвердив Положення про оцінку об’єктів інтелектуальної власності і Положення про атестацію оцінювачів об’єктів інтелектуальної власності.

У Положенні про оцінку об’єктів інтелектуальної власності детальніше викладено основні поняття і принципи оцінної діяльності: об’єкти і суб’єкти оцінки, цілі, з якими використовуються результати оцінної діяльності, типи і методи оцінки, основні найважливіші складові договору і звіту про оцінку, права, обов’язки і відповідальність оцінювача. Характерно, що Положення не обмежує оцінну діяльність тільки об’єктами інтелектуальної власності, що патентуються чи реєструються відповідно до чинного законодавства в Державному агентстві з охорони промислової власності, передбачаючи можливість оцінки інших об’єктів, серед яких ноу-хау, гудвіл тощо.

Складовою частиною Положення є Методичні вказівки з оцінки об’єктів інтелектуальної власності, у яких викладаються конкретні підходи і методи оцінки і які є безпосереднім інструментом для проведення робіт з оцінки. Необхідність включення Методичних вказівок як додатку до Положення про оцінку інтелектуальної власності обумовлена відсутністю в Молдові навчальної і науково-методичної літератури з проведення оцінки і необхідністю заповнення цього пропуску на першому етапі становлення системи оцінки інтелектуальної власності. Затвердження Урядом даних

1 2 3