Развитие украинского языка в украинской диаспоре

Зміст

  1. Імміграція як соціальне явище.
  2. Формування двох міграційних потоків.
  3. Культурні та освітні товариства у боротьбі за виживання.
  4. Виховання дітей в українській діаспорі.
  5. Українці в Канаді.
  6. Свідчення демографічних досліджень щодо володіння українською мовою в США.
  7. Шкільна освіта.
  8. Зміни у статусі української мови.
  9. Висновки.
  10. Використана література.

 

  1. Мабуть, не знайдеться на земній кулі народу, який не знав у своїй історії явища еміграції. З різних причин і з різною метою залишають люди рідну землю і вирушають у чужі краї. Економічні і політичні проблеми, які на різних історичних етапах потрясали Україну, спричиняли добровільну або вимушену еміграцію багатьох українців за межі батьківщини. Як наслідок цих переміщень- формування діаспори. Як соціальне явище, діаспора характерна для багатьох народів, серед них і для українців.

  2. За різними оцінками нині за межами України проживає 11-20млн. українців

Етнічні українські землі входили до складу різних держав: Російської імперії, Радянського Союзу, Австро-Угорської імперії, Польщі та ін. Цим пояснюється формування двох міграційних потоків і як наслідок двох діаспор – західної і східної.

  Проживаючи за кордоном, мільйони наших земляків та їх         нащадки в багатьох країнах зберегли в своєму середовищі  національну культуру, мову, звичаї, українську самобутність. З перших роківnорганізованого громадського життя провідне місце в більшості друкованих виступів та висловлювань з приводу національного самозбереження посідають питання мови, чи не єдиної виразної ознаки, за якою можна було пізнавати “своїх” у чужорідному оточенні.

  3. Коли українці вперше прибули до Америки, багато хто з них вважав, що буде мати змогу заробити багато грошей і повернутися додому. Початок другої світової війни вніс зміни у ці плани і багатьом довелося залишитися у новій для них країні. Процес пристосування, через який їм довелося пройти, був складним і  часто болючим. Щоб вижити за будь-яких умов, вони засновували свої церкви, відкривали школи, організації, а також культурні та освітні товариства. У боротьбі за пристосування до нової культури вони також послідовно зберігали вірність своїй рідній мові та культурі.   

 Одним з головних елементів у збереженні еонічності є мова, й українські американці зуміли розвинути як неформальний, так і формальний механізм для підтримання мовних навичок. Хоча найбільше важить тут мова родини, інші інститути, так само як і релігійні організації та церква, секулярні організації та братства також сприяють цьому значною мірою. Майже 90 відсотків українських католицьких і православних церков здійснюють хоча б одну службу українською, а токож церковно-слов’янською мовами. Це можна пояснити “напливом українських іммігрантів після 1945р. ”, під час якого кількість україномовних в США зросла більш як в три рази за 20 років. Українська спільнота у такий спосіб набувала необхідних знань в галузі української історії, літератури, мови, релігії і культури.

  У зв’язку із збільшенням потоку еміграції, постало питання про необхідність мати за рубежем українських вчителів у нових місцях поселення. Ця проблема не могла бути так  просто розв’язаною, бо вчителів, які  могли навчити дітей українській мові, літературі, історії бракувало навіть на батьківщині. Помітну роль у розвитку зв’язків України з українцями за кордоном зіграла церква. Важливу роль відіграли суспільні організації

1 2 3 4 5