Рыболовство

близько 40 тис. років до н. е. , у середині останнього льодовикового періоду. Вже тоді люди виготовляли зброю та знаряддя з кременю, рибальських гачків, колючих знарядь типу гарпунів, острог тощо.

Становлення рибного промислу відходить на 5-6 тис. років у глибину віків, в епоху кам'яного віку, коли лов риби, незва­жаючи на примітність знарядь лову, був однією з основ первісної економіки.

Рибальство зберегло і посилило своє значення на межі V і IV тисячоліть до н. е. , коли виникло землеробство, зокрема у межиріччі Південного Бугу і Дністра, на берегах Дніпра, потім - у III тисячолітті до н. е. , коли виникло скотарство, і в подаль­шому - у VIII-X ст. н. е. , коли намітився розвиток ремісництва і промисловості.

Процес поступового відокремлення рибальства від сільсь­кого господарства, який почався ще у поселеннях XII ст. . через три століття по тому зайшов значно далі підвищення питомої маси вилову риби в окремих селянських дворах - до появи "пашенних" ловців, а за ними і "непашенних" рибалок і цілих поселень рибалок-професіоналів. Свідчення про торгівлю окремих селян рибою підтверджують дрібнотоварний характер цього промислу.

Поступаючись перед виробничими способами ведення господарства - землеробством і скотарством, — рибальство все ж не зникло, не виродилось, а набувало якісно нових форм

Спочатку рибальство велося на невеликих, доступних водоймах примітивним і простим способом лову. Поступово воно охоплює більші водні басейни і виходить на широкі озерні й річкові плеса. Судячи з окремих знахідок (залишки кочетів, весел, ослонів тощо) у неоліті (пізньокам'яному періоді) у побуті людей, рибалки користувались різноманітним допоміжним спорядженням. З'явились човни, що значно розширило просто­рові можливості для рибальства. Спочатку човни видовблювали з цільної деревини, а значно пізніше вони конструювались з окремих деталей. Користуючись човнами, рибалки вже могли освоювати рибні багатства річкових і озерних просторів, особливо у період відкритої води навесні, влітку і восени.

Помітні сліди рибальства, виявлені у кам'яному віці, потім ще чіткіше простежуються в епоху бронзи і заліза, коли продов­жувався подальший розвиток та інтенсифікація риболовлі. Про це свідчать численні кістки і луска риб, що залягають у культур­них шарах древніх людських стоянок,;поселень і городищ цілими пластами товщиною іноді у кілька десятків сантиметрів.

Якщо з розкопок ранньослов'ямських поселень І тисячо­ліття н. е. у Східній Європі предмети рибальського спорядження обчислюються одиницями, то у культурних нашаруваннях давньоруського часу їх кількість збільшаться у десятки разів. Майже всюди, де досліджувались значні площі, зустрічаються ті або інші знаряддя риболовлі, кістки й луска риб. Більш ніж з 100 пунктів походять цікаві колекції рибальського реманенту.

Розвиток риболовлі зумовлювався достатком різноманітних риб у численних озерах і річках розглянутої території. Виник­нення й ріст Руської держави, поява нових міст - все це сприяло ще інтенсивнішому розвитку рибного промислу. Риба стала одним із звичайних товарів міського ринку. Не лише поодинокі факти, а масові свідчення різних джерел відзначають рибу у числі найважливіших харчових продуктів широких верств населення Давньої Русі упродовж багатьох віків. У періоди важких випробувань І негод, голоду, що примушували людей їсти "нечистих" звірів, птахів і "гадів", риболовля як джерело одержання їжі набувала особливого сенсу. Під час же релігійних постів риба ставала чи не найголовнішим харчовим продуктом.

Виділившись до XIII ст. у окрему професію, рибальство з часом перетворилось

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы