Рыболовство

за номерами: від найменшого (№ 1) до найбільшого (№ 20), хоча у міжнародній практиці застосовується нумерація у протилежному порядку.

У процесі формування любительського рибальства відбу­валось поступове відмежування його від браконьєрського лову. Останній і по-хижацькому користується методами як промислового, так і любительського лову, а також і своїми, негативними для рибних ресурсів, способами, порушуючи природну здатність риб до відтворення їх чисельності. Браконьєрськими є багато успадкованих з далекого минулого знарядь лову, які трансфор­мувались у хижацькі.

Головними особливостями браконьєрського лову є стихій­ність, жорстокість при користуванні природними ресурсами. Крім надмірного використання сіткових знарядь лову (бредні, волоки, неводи, топтухи, ставні й плавні сітки, "павуки", сітки-"телевізори", ятері, верші, саки, підсаки тощо) та тачкових снастей (збільшена кількість гачків на вудках, перемети, "драчі", амортизаторні вудки, гарпунення, остроження, полювання з рушницею та луком, браконьєри застосовують електролов, глушіння риби електрострумом високої напруги, вибухівкою, труїння риби хлором, бурою, горіховою шкарлупою тощо. Такі "рибалки" нажинаються, користуючись труднощами в економіці держави і нестачею коштів на охорону природи і рибних запасів. Парадоксально, але зараз браконьєри часто бувають краще оснащені знаряддями лову, ніж промисловики, а технічно та транспортом - краще, ніж рибнагляд, тому контролювати їх та припиняти їх дії без допомоги населення важко.

Справжні рибалки не використовують браконьєрських спо­собів, знарядь лову. Обмежуючись в основному лише тачковими снастями (за винятком підводного полювання або ж лову риби вручну), любительське рибальство вдосконалювалось не кількіс­но, а якісно, шляхом пізнання і використання для лову всіх тонкощів способу життя риб. Досвідчені рибалки при викорис­танні знарядь і засобів лову спираються на своє добре знання біології риб, їхніх звичок, місць основного розміщення у водоймах (у товщі води, на дні, під берегом, на течії тощо). Вони посвячені у різні тонкощі поведінки, типу живлення риб, врахо­вують залежність від сезонних, добових умов, від температури, хімізації води, "Г вітрового хвилювання, атмосферного тиску, опадів, фази міс

щя, сонячної активності. У цьому відношенні спостереження рибалок наближаються до досліджень науковців і можуть дати багато додаткових знань для науки про риб.

Вдосконалення способів і засобів рибальства відповідає піз­нанню рибалками способу життя (екології) риб. При використан­ні знаряддя лову, досвідчені рибалки враховують розміщення риб по глибині водоймища, напрямок та швидкість течії тощо.

Існує безліч типів рибальських снастей і принад для люби­тельського лову. Багато з них хоча і є саморобними, але можуть бути правомочними, коли не травмують риб, і у зв'язку з цим їх можна віднести до "вудок усіх видів і найменувань" (за визначен­ням Держрибнагляду). Приманки для ловлі риби використо­вуються як природні, так і штучні.

Під час любительського лову рибалки, перш за все, врахо­вують засіб живлення риби і залежно від цього визначають:

величину та форму гачка (для хижих та крупніших риб - більші, для мирних і менших - менші); характер приманки (наживки) - природна або штучна; застосування знаряддя - спінінг, жерлиця, доріжка), прапорці, кружки. Підсвідоме застосування протягом віків, шляхом проб і помилок, різних знарядь лову зумовило їх значну досконалість. Користування тачковою снас­тю передбачає насадку на неї різноманітна принад, за винятком лову мирних риб на мормишку і хижаків на блешню у поєднанні зі спінінгом. Вдосконалювалась техніка лову: прямовисна, під гострим кутом до поверхні води, настьобом тощо.

При вудінні тачковою

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы