Шевченко и современность

Напевно у кожного з вас, діти, на книжковій полиці стоїть „Кобзар" Тараса Шевченка - найулюбленіша книжка кожного українця. І, звичайно, ви вивчаєте, щоб запам'ятати на все життя, його прекрасні вірші та поеми. Ви знаєте і про Шевченка-художника, бачили його прекрасні картини, портрети, акварельні роботи, якщо не оригінали, то принаймні репродукції.

Ім'я генія українського народу відоме мільйонам людей в усьому світі, а чи замислювалися ви над тим, як не лише ми, українці, а й народи світу віддають шану нашому Пророкові й Кобзареві.

Одразу після смерті поета, у 1861 році, українські діячі культури хотіли встановити величний пам'ятник Кобзареві, але царський уряд не дав дозволу.

Тепер мало де згадується про те, що перший пам'ятник-погруддя Тарасові Шевченку, виконаний у білому мармурі скульптором В. Беклемішевим, був поставлений у 1900 році в Харкові перед жіночою недільною школою на кошти тодішнього директора Христини Ал-чевської - відомої діячки і педагога - та її родини. Цей бюст зберігся і нині експонується в музеї Шевченка в Києві.

Згодом в Україні, а головно у галицьких селах і містечках, з'явилося багато таких пам'ятників, виконаних маловідомими скульпторами на кошти сільських громад чи заходами товариства „Просвіта". Своєрідною формою пам'ятників геніальному Кобзареві були так звані Шевченкові могили, що висипались жителями сіл Прикарпаття.

 

1. Кавалерідзе. Пам'ятник у Полтаві. 1926 р.  

У 1904 році земство міста Золотоноші що на Полтавщині, прийняло ухвалу - 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка 9 березня 1914 року відзначити як велике літературне свято і до цієї знаменної дати відкрити пам'ятник. Згодом цю ухвалу підтримали й інші земства та київська дума.

Українські діячі культури влаштовували вечори, прибуток з яких призначався на спорудження пам'ятника. Багато пожертв надходило від робітників, селян і навіть учнів. 30 березня 1909 р. українські інституції Львова видали спеціальну відозву, яка починалася закликом до українського народу Галичини збирати гроші на пам'ятник Кобзареві.

 

М

Манізер. Пам'ятник у Харкові. 1935 р.

Спорудження пам'ятника Шевченкові перетворилося у всенародну боротьбу, опір якій чинив царський уряд. У ювілейному 1914 році ним було заборонено прилюдно вшановувати пам'ять великого Кобзаря, його іменем називати школи і вулиці, призначати стипендії тощо. Відкриття пам'ятників і бюстів не повинні були перетворюватися у свята, а зібрання з приводу ювілею не дозволялись. Ці випади уряду остаточно переконали навіть малосвідомих обивателів, що Росія є справжньою тюрмою народів.

Всупереч опору властей Шевченківські дні 1914 р. сколихнули всю Україну й відзначались у найглухіших селах, в усіх містах і містечках.

По-різному народ вшановував пам'ять поета: ставилися скульптурні погруддя, споруджувалися пам'ятні обеліски, незважаючи на заборони влади, перейменовувалися вулиці, відбувалися концерти, лекції, навіть масові демонстрації.

 

Т. Шевченко. Пам'ятник у Римі.

Але лише у 1918 р. у місті Ромнах Сумської області був поставлений перший великий пам'ятник Шевченкові. Створив його відомий скульптор І. Кавалерідзе.

Біля села Лядова на Вінничині є дуже цікавий пам'ятник Кобзареві. Взимку 1919-1920 роках колишній студент Петербурзької Академії художеств Сергій Сліпуха переховувався у скелях над Дністром. Там він вирізьбив' скульптурний портрет нашого поета, який і зараз можна побачити на стрімкій скелі.

В 1935 році у Харкові

1 2 3 4