Шевченко на Волыни

Шевченко на Волині

На Рівненщині в кожному місті і в багатьох селищах та селах побачиш пам"ятники Тарасу Шевченку, причому є серед них і досить колоритні у скульптурному відношенні. Наприклад, запам"ятовується своєю виразністю пам"ятник у Дубні - мабуть, тому, що постав тут Тарас в оточенні кобзаря і хлопчика, постав саме таким, молодим і повним сил, бувши яким він мандрував нашим краєм у двадцятих числах жовтня 1846 року.

 Коли їхати з Дубна в Радивилів, то біля села Підлужжя не може не привернути уваги ще один пам"ятник Т. Шевченку - існує переказ, що саме тут поет зупинявся попити джерельної води, послухати розповіді селян.

 Утім, не в одному з тутешніх сіл вам розкажуть, як заходив у селянські домівки Тарас, цікавався життям простих людей, записував народні пісні й легенди. У Пустоіванному більше десятка років підряд починалися в березні обласні Шевченківські дні, організовувані облуправлінням культури та обласною організацією Національної спілки письменників України. І щоразу приходили артисти й літератори до "Тарасової криниці" - облаштованого джерела при річці Пляшівці, де також, як вважається, зупинявся попити джерельної води 32-річний поет. На жаль, нині стара кринична надбудова над джерелом зруйнувалася, а про нову подбати нікому.

 Колись доводилося читати, як один романтичний учитель писав у газеті про проїзд Т. Шевченка й через Радивилів та про ті враження, які він буцімто саме тут міг закарбувати в душі.

 Між тим, крім домислів та здогадів, є факти. І вони переконують в одному: наш древній волинський край справді має підстави пишатися, що його простори оглядав, черпаючи натхнення, Тарас Шевченко

І було це рівно 160 років тому. Ну, а чи побував Тарас у тому чи іншому населеному пункті, мабуть, не так вже й важливо для літературознавців, а якщо важливо для місцевих жителів - нехай живуть зі своїми легендами, нехай спонукають вони їх читати й ушановувати Козбаря не тільки в роковини його народження.

 Здобувши художню освіту в Петербурзькій академії мистецтв, Тарас Григорович, що називається, дістав право заробляти на хліб малярством. То вже під кінець недовгого життя він отримає визнання професіоналів, і його навіть увінчають званням академіка з гравюри. А починати в образотворчому мистецтві, якщо не брати до уваги перших успішних вправ петербузького періоду, довелося із речей доволі простих - замальовування пам"яток старовини та запису зразків усної народної творчості - на замовлення Київської археографічної комісії. Тепер із великим обсягом завдань, які отримав Т. Шевченко, можна було б, маючи добрий цифровий фотоапарат та диктофон, справитися за лічені дні. А під середину позаминулого віку художник мусив потратити місяці.

 Серед інших було й завдання поїхати на Західну Україну, замалювати види Почаївської лаври.

 Кам'янець-Подільський, звідти - до Житомира, тогочасного губернського центру Волині. Транспортом слугували в основному поштові карети. Оскільки Тарас отримав завдання замальовувати старовину, то принаймні навіть якщо не було змоги зупитися та оглянути старі мури фортець і замків чи древні церкви, він неодмінно звертав на них увагу. То були враження, які не виміряєш написаними врішами чи намальваними картинами, вони відкладалися "на потім" і з роками оживали

1 2 3

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные