СИСТЕМА СТАНИСЛАВСКОГО

“Сквозное действие и сверхзадача – в этом все. ”

Але система Станіславського не була б наукою, якби вона визначала тільки цю істину. Вона є наукою вже тільки тому, що розкриває численні та складні закономірності, які витікають з цього загального закону і стосуються різних сторін цього, в великій мірі складного, але в сутності своїй єдиного, загального явища, яке вона вивчає – творчість актора.

Наука не обмежується констатацією фактів – вогонь гріє; вода тече; тіла мають вагу; без зверхзавдання та наскрізної дії не може ніби бути повноцінного акторського мистецтва. Наука розкриває конкретні закономірності, завдяки яким досліджувані нею явища існують; вона показує в чому, як, коли, чому і в якій мірі ці закономірності виявляються.

Система Станіславського озброює актора не тільки тим, що закликає згодитись з загальними принципами, а й тим, що розкриває чисельні та різноманітні конкретні закономірності, яким підкорений творчий процес, що веде до втілення наскрізної дії та зверхзавдання.

Людина, котра сліпо втілює ідею, легко може заблукати, наробити помилок, може відійти від ідеї і, навіть не бажаючи того, зашкодити їй. Розладнана нервова система рано чи пізно потягне за собою хворобу всього організму, а потім і його загибель. . . Так само й у системі Станіславського: кожна із частин системи збагачує і доповнює іншу

Вилучити із системи хоча б одну з частин – означатиме зруйнувати її як науку. Практика того чи іншого конкретного театру чи актора може бути більш чи менш вдалою по відношенню до якоїсь однієї із частин системи. Але дефекти в одній із частин призводять до загибелі цілого. Тоді вже не можна говорити, що той чи інший театр чи актор взагалі притримується системи Станіславського.

Ігнорування чи зрада будь-якої частини системи – зрада цілому – викривлення та вульгаризація системи.

Театр, або окремий актор запевняють, що вони вірні ідеям та етичним принципам Станіславського, і якщо вони в той же час ігнорують його вчення про майстерніст і техніку, - останні можуть послужити безпомилковим доказом того, що визнані ними принципи розуміються поверхнево, безвідповідально, тобто в результаті – неправильно, навіть якщо вони вивчили їх напам’ять. І навпаки. Якщо актор або театр запевняють, що вони неухильно слідують вченням Станіславського про техніку та майстерність, а ідейними та етичними принципами вони нехтують, - це доводить, що власне техніку вони розуміють не так, як її розумів Станіславський. Це означає, що вони займаються технікою та майстерністю, але не тими, що були передбачені наукою про театр, не залежно від того, що вся їх термінологія запозичена з цієї науки.

Дуже важливо при підході до вивчення системи Станіславського перш за все засвоїти її цілісність, її складність та єдність, тобто підходити до неї як до науки, а не як до списку положень та рекомендацій, з яких одні можна прийняти, а інші – відкинути, одних дотримуватися, а іншими - нехтувати.

 

1 2 3 4 5 6

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные