СОЦИАЛЬНЫЕ СТАНДАРТЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ И ПОВЕДЕНИЯ СУДЕЙ

працівників апарату суду, сторін, що сперечаються, адвокатів, прокурорів, працівників ОВС і експертних установ. Мають заохочуватися і надаватися сприяння позасудовому врегулюванню спірних питань (якщо така можливість випливає із законодавства), однак у сторін не повинно створюватися враження, що їх примушують відмовитися від права розв’язати спірні питання в суді.

Судді зобов’язані підтримувати свою компетентність на належному рівні. Передбачається, що всі вони добре поінформовані про основні галузі права і законодавства. При цьому існує необхідність в систематичному вдосконаленні рівня знань. Специфіка даної професійної діяльності вимагає високого рівня розумових здібностей; здатності до правового аналітичного і абстрактного мислення; інтелектуальної допитливості, ясного мислення і вираження своїх думок (здорового міркування, обґрунтованості дій); знань про логічні помилки в міркуваннях і можливості їх запобігання. Крім того, підтримання кваліфікації припускає звернення, поряд з питаннями права і законодавства, до етичних категорій, які супроводжують діяльність щодо здійснення правосуддя.

 Носії судової влади повинні уникати будь-якого незаконного впливу на їх діяльність. Вони не мають права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб. Наприклад, забороняється користуватися своїм становищем для надання допомоги в судовому процесі та інших ситуаціях – друзям чи членам сім’ї, а так само давати зрозуміти третім особам, що вони знаходяться в особливому становищі і можуть вплинути на прийняття рішень.

Неприпустимими є позаслужбові контакти з учасниками процесу, їх родичами та іншими зацікавленими особами. Подібного роду стосунки, навіть за бездоганної поведінки з боку судді, можуть бути використані на шкоду його репутації, для дискредитації або ускладнення провадження у справі.

При прийнятті рішень у справі слід бути вільним від прихильності сторін, впливу суспільної думки, побоювань перед критикою діяльності

«Йдеться не про те, що суддя об’єктивно позбавлений від впливу суспільної думки чи від критики, що взагалі неможливо, – пише О. С.  Кобліков. Свобода судді означає його внутрішній стан, здатність протистояти суспільній думці, не боятися можливої критики, якщо вони суперечать суддівському уявленню про законне і справедливе вирішення конкретної справи, його совісті».

Судді зобов’язані зберігати професійну таємницю щодо інформації, одержаної ними при виконанні своїх обов’язків. Вони не мають права робити публічні заяви, коментувати в засобах масової інформації справи, що знаходяться у провадженні суду, піддавати сумніву судові рішення, що вступили в законну силу, а так само повинні вимагати аналогічної поведінки і від працівників апарату суду.

 До третьої групи стандартів належать суддівські стандарти, що стосуються позаслужбової поведінки і діяльності. Справедливо відмічено, що цілком відокремити суддів від їх справ, не пов’язаних із професійними функціями, не можливо і нерозумно: вони не повинні бути ізольовані від суспільства, в якому живуть. Судді можуть брати участь у суспільному житті, якщо це не завдає шкоди авторитету судової влади і належному виконанню ними своїх основних обов’язків. При цьому важливо одне – уникати будь-якої діяльності та поведінки, а також особистих зв’язків, що можуть зашкодити репутації, зачепити честь і гідність носія судової влади. Особа, яка придатна за своїми особистими якостями бути суддею, здатна усвідомити сутність цих положень як обов’язкову умову своєї правомірної поведінки, що відповідає професійним стандартам.

В п.  4. 2 Європейської хартії про статус суддів звернуто увагу на можливість заняття різними видами діяльності, крім основної, серед яких і ті, котрі є вираженням їх громадянських

1 2 3 4 5 6 7