СОЛНЦЕ

План

Сонячна активність

Сонячно-земні зв’язки

Обертання Сонця

Магнітне поле

Народження Сонця

Склад Сонця

Еволюція Сонця

 СОНЦЕ

Центральне тіло Сонячної системи, розпечена плазмова куля, типова зірка-карлик спектрального класу G2; маса МЄ~2. 1030кг, радіус RЄ=696 т. км, середня густина 1,416. 103 кг/м3, світність LЄ=3,86. 1023 квт, ефективна температура поверхні (фотосфери) біля 6000 К. Період обертання (синодичний) змінюється від 27 діб на екваторі до 32 діб біля полюсів, прискорення вільного падіння 274 м/с2. Хімічний склад, визначений з аналізу сонячного спектра: водень біля 90%, гелій 10%, інші елементи менше 0,1% (за числом атомів). Джерело сонячної енергії ядерні перетворення водню в гелій у центральній області Сонця, де температура 15 млн. К. Енергія з надр переноситься випромінюванням, а потім у зовнішньому шарі товщиною біля 0,2 RЄ конвекцією. З конвективним рухом плазми пов'язане існування фотосферної грануляції, сонячних плям, спікул і т. д. Інтенсивність плазмових процесів на Сонці періодично змінюється (11-літній період).

СОНЯЧНА АКТИВНІСТЬ - регулярне виникнення в атмосфері Сонця характерних утворень: сонячних плям, смолоскипів у фотосфері, флоккулів і спалахів у хромосфері, протуберанців у короні. Області, де в сукупності спостерігаються ці явища, називаються центрами сонячної активності. У сонячній активності (росту і спаді числа центрів сонячної активності, а також їхньої потужності) існує приблизно 11-літня періодичність (цикл сонячної активності). Сонячна активність впливає на багато земних процесів.

СОНЯЧНО-ЗЕМНІ ЗВ'ЯЗКИ - вплив змін сонячної активності на земні процеси: виникнення магнітних бур, посилення іонізації газів в атмосфері, у біосфері на врожаї сільськогосподарських культур, епідемії і т. д

Цей вплив зумовлений посиленням короткохвильового і корпускулярного випромінювань Сонця при сонячних спалахах і ін. проявах сонячної активності. Сонячна атмосфера (хромосфера і сонячна корона) дуже динамічна, у ній спостерігаються спалахи, протуберанці, відбувається постійне витікання речовини корони в міжпланетний простір (сонячний вітер). Земля, що знаходиться на відстані 149 млн. км від Сонця, одержує біля 2. 1017 Ут сонячної променистої енергії. Сонце основне джерело енергії для всіх процесів, що відбуваються на земній кулі. Уся біосфера, життя існують тільки за рахунок сонячної енергії. На багато земних процесів впливає корпускулярне випромінювання Сонця.

ОБЕРТАННЯ СОНЦЯ навколо осі, відбувається в тому ж напрямку, що і Землі (із заходу на схід), вісь обертання утворить кут 82 А45' із площиною орбіти Землі (екліптикою). Один оберт щодо Землі відбувається за 27,275 діб (синодичний період обертання),щодо нерухомих зірок за 25,38 діб (сидеричний період обертання). Маса Сонця в 330 000 разів перевершує масу Землі.

Магнітне поле. Отже, Сонце є водневою бомбою безупинноїдії, правдабомбою доброзичливою, схованою під газовим покривалом товщиною понад півмільйонакілометрів. На сонячній поверхні безупинно бушують могутні розпечені урагани. Дуже цікаво, що магнітне поле Сонця відіграє значну роль у явищах, що там відбуваються. На Землі магнітне поле підкорюється строгому порядку, воно вказує напрямок з Півдня на Північ і служить мореплавцям при роботі з компасом. На Сонці ж силові лінії магнітного поля сильно вигнуті і постійно переплітаються під дією сонячних бур. Якщо речовину нагріти настільки, що атоми будуть утрачати свої електрони при сильних зіткненнях один з одним, то вона виявиться в стані, яку фізики називають ЋплазмоюЛ. Магнітне поле в цьому випадку відіграє роль пляшки, з якої плазма не може

1 2 3 4