Сахарозаменители

перевищувати 140-180 г [3, 14].

Як цукрозамінники застосовується ряд поліолів, серед яких найпоширенішими є лактимол і еритріол. На відміну від лактози лактинол не гідролізується й погано всмоктується в кишечнику, але метаболізується бактеріями в товстому кишечнику до органічних кислот, що забезпечують енергетичну цінність у 2 кал/г, інтенсивність солодкого смаку складає 40% сахарози. Відноситься до нешкідливих продуктів, і повсякденна норма не має обмежень. Еритріол — складова частина деяких фруктів (слива, диня, виноград), грибів. Одержують ферментацією соєвого соусу, вина, за інтенсивністю солодкого смаку дорівнює 70% сахарози. Має дуже низьку енергетичну цінність (0,2 кал/г) і не впливає на підвищення рівня глюкози та інсуліну в крові. Вживання його в дозі 1 г/кг маси тіла не викликає побічної дії у хворих на діабет. Добре поєднується з такими цукрозамінниками, як аспартам і ацесульфам калію, мова про які піде нижче [3].

Сахарин

«Найстарішим» цукрозамінником є сахарин, історія використання якого розпочинається з 1879 р. , коли він був випадково синтезований американськими хіміками Фахльбергом і Ремсеном. Спочатку його застосовували як антисептик і консервант, а потім, виявивши солодкі властивості, почали використовувати як цукрозамінник у харчуванні людей. Сахарин у 300 разів солодший за цукор, солодкий смак відчувається навіть при розведенні 1:100 000. Однак при концентрації, що перевищує 0,1%, його смак відчувається як гіркий.

Сахарин — імід орто-сульфобензойної кислоти — біла кристалічна речовина без запаху, добре розчиняється в гарячій (1:28) і погано — в холодній воді, й тому частіше використовується її краще розчинна у воді натрієва сіль

 Сахарин добре поєднується з іншими речовинами, не приймає участі в процесах обміну й виводиться приблизно на 90% з сечею в незмінному вигляді. Враховуючи це, застосовувати його недоцільно при нирковій недостатності й схильності до утворення каменів у нирках і сечовому міхурі. В 70-х роках ХХ століття з'явилися повідомлення, що сахарин може викликати рак сечового міхура [15, 16]. На сьогодні не існує однозначної думки про канцерогенність сахарину. Ряд авторів вважає, що ризик виникнення раку сечового міхура майже в 10 разів вищий у жінок, що палять, і в 25 раз вищий, якщо вони ще й вживають каву [17, 18]. На основі широкомасштабних досліджень причин виникнення даної патології була встановлена нешкідлива доза застосування сахарину, що складає 2,5 мг/г. Дієтологи вважають, що його можна застосовувати з іншими цукрозамінниками в співвідношенні 1:10 як добавку в харчуванні людей. Але поки що Фармакологічний комітет України не дав дозволу на реєстрацію сахарину. Як цукрозамінники з 1950 р. у США почали використовувати цикламати натрієві або кальцієві солі циклогексилсульфанової (цикламової) кислоти.

 Натрієва сіль цикламової кислоти 

Натрієва сіль цикламової кислоти — білий кристалічний порошок, розчинний у воді (1:5) та майже в 50 раз солодший за сахарозу й має кращий солодкий смак, ніж сахарин. Солодкість розчинів цикламату зростає до концентрації 1% і не збільшується при її подальшому підвищенні. Звичайно, як і сахарин, цикламати не засвоюються організмом людини, виводяться із сечею в незмінному вигляді. Виявлено, що цикламати, подібно до сахарину, можуть викликати рак сечового міхура в щурів [19, 20]. На основі цих даних у ряді країн (США, Франція,

1 2 3 4 5

Похожие работы