Сценарий литературно-музыкального вечера посвященного Леси Украинский Лесина песня

 

 

 

 

 

 

СЦЕНАРІЙ

літературно-музичного вечора присвяченого Лесі Українці

„Лесина пісня” 

 



 

Перша частина.
Темно. Праворуч у глибині сцени - рояль. Трохи оддалік -письмовий стіл. Промінь юпітера висвітлює Лесю Українку, що пише за столом. На авансцені ліворуч - крісло, в якому сидить Ведучий. За роялем - піаніст. Звучать перші такти "Місячної сонати" Бетховена. З початком тексту музика поступово затихає.
Леся Українка: Як я люблю оці години праці.
Коли усе навколо затиха
Під владою чаруючої ночі,
А тільки я одна неподоланна
Врочистую одправу починаю
Перед моїм незримим олтарем
Летять хвилини - я не прислухаюсь
Ось північ вдарила - найкращий праці час, -
Так дзвінко вдарила, що стрепенулась тиша
І швидше у руках забігало перо.
Години йдуть - куди вони спішаться?
Мені осіння ніч короткою здається,
Безсоння довге не страшне мені,
Воно мені не грозить, як бувало,
Непевною і чорною рукою,
А вабить лагідно, як мрія молода,
І любо так, і серце щастям б'ється,
Думки цвітуть, мов золоті квітки,
І хтось немов схиляється до мене
І промовляє чарівні слова. . .
Світло поступово гасне. Прожектор спрямовано на Ведучого.
Ведучий: Життя її було піснею

Піснею мужності і любові, натхненною думою про Україну. Співала чарівна сопілка, і марево мрій карбувалось у геніальні рядки поезій:
"Як я умру, на світі запалає
Покинутий вогонь моїх пісень".
. . . Вічний вогонь!
На сцені знову з'являється постать Лесі Українки.
Леся Українка: На шлях я вийшла
ранньою весною
І тихий спів несмілий заспівала,
А хто стрічався на шляху зо мною,
Того я щирим серденьком вітала:
"Самій не довго збитися з путі,
Та трудно з неї збитись у гурті”.
Я йду шляхом, пісні свої співаю;
Та не шукайте в них пророчої науки,
Ні, голосу я гучного не маю!
Коли ж хто сльози ллє з тяжкої муки,
Скажу я: "Разом плачмо, брате мій!"
З його плачем я спів з'єднаю свій.
Чи тільки терни на шляху знайду,
Чи стріну, може, де і квіт барвистий?
Чи до мети я певної дійду,
Чи без пори скінчу свій шлях тернистий?
Бажаю так скінчити я свій шлях,
Як починала: з співом на устах!

Співак виконує романс М. Стеланенка на слова Лесі Українки "До тебе, Україно", після закінчення якого на сцену виходить Перша ведуча. Виходу її передує зауваження Ведучого.

Голос ведучого (в мікрофон): "З творів, з листів Лесі Українки, а також із спогадів рідних, друзів, сучасників її постає перед нами незабутній, полум'яний образ видатної поетеси. " Після паузи: Із спогадів Лідії Шишманової-Драгоманової - двоюрідної сестри Лесі Українки. Після цих слів перша ведуча починає.

Перша ведуча: "Я пам'ятаю Лесю трохи не з першого року її життя. Пам'ятаю гарний великий дім з величезним садом у Новгороді - Волинському. В домі та саду царюємо ми - діти, особливо старший брат Лесі - Михайло. Щасливі дитячі спогади!

Пам'ятаю, як возили нас на возі кожного дня

1 2 3 4 5 6