Сценарий литературно-музыкального вечера посвященного Леси Украинский Лесина песня

тобі про нього свого часу - Сергій Костянтинович Мержинський - дуже заінтересований моєю "Трояндою", яку я йому читала), написав мені на сих днях з Мінська, де він постійно живе, що туди має приїхати Кропивницький з трупою і що я добре б зробила, коли б послала йому, Мержинському, свою драму.

Освітлення спрямоване на Ведучого.

Ведучий: Довелось мені бути в Гадячі на хуторі Косачів. Одного разу надвечір відбувалась прогулянка човном, були Рада Драгоманова, Леся і Сергій Мержинський. Мержинський дуже красивий, але вигляд мав хворобливий і сумний, до того ж був мовчазним та стриманим і, як мені пригадується, чомусь завжди з опущеними очима. Леся була до нього уважна і, здається, дуже близько приймала його хворобливий стан. Але чудова природа брала своє, і загальний настрій був веселий і безтурботний.
Промінь світла знову переходить на Лесю Українку
Леся Українка: Люба Лілічко, дорога мол сестричкої Сергій Костянтинович учора ввечері поїхав, ми з ним ранком були на хуторі, чимало ходили так, що я таки добре втомилась. Сергій Костянтинович ще раз тобі кланявся і просив нагадати, щоб ти не забувала про нього.
Піаніст за роялем починає грати вступ і мелодію "Стояла я і слухала весну" К. Стеценка. З початком тексту читця музика поступово стихає.

Леся Українка (встає):
Я не кохаю тебе і не прагну дружиною стати:
Твої поцілунки, обійми і в мріях не сняться мені.
В мислях ніколи коханим тебе не одважусь назвати:
Я часто питаю себе: чи кохаю? - Одказую: "Ні":
Тільки ж як сяду край тебе, серденько, мов птиця, заб'ється,
Дивлюся на тебе й не можу одвести очей.
І хоч з тобою розстанусь, то в думці моїй зостається
Наче жива, твоя постать і кожнеє слово з речей
Часто я в думці з тобою великі розмови проваджу,
І світять, як мрія, мені твої очі, то зорі сумні.

.
Ох, я не знаю, мій друже, сама я не зважу -
Коли б ти спитав: - "Чи кохаєш? - Чи я б тобі мовила:
"Ні"?

Освітлюється постать співачки. Леся сідає у крісло. Виконується романс П. Гайдамаки на слова Лесі Українки "Нічка тиха й темна була". Співачку змінює співак. Виконується романс М. Степаненка на слова Лесі Українки "Коли сниться мені". Після закінчення вокальних номерів світло юпітера переноситься на Лесю.

Леся Українка: Все, все покинуть, до тебе полинуть,
Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!
Все, все покинуть, з тобою загинуть,
то було б щастя, мій згублений світе! (Встає)
Стать над тобою і кликнуть до бою
Злую мару, що тебе забирає,
Взять тебе в бою чи вмерти з тобою,
З нами хай щастя і горе вмирає.

(Піаніст починає грати траурний марш з сонати Бетховена N12. Наступний монолог виконується на фоні музики):
Життя моє досить трагічне. Я мушу бути найспокійнішою від усіх, хоч я, власне, найменше маю ілюзій, а через те й надії. Щодня мій друг розмовляє (отим своїм безгучним голосом, немов шелестом) про те, як ми вкупі за границю поїдемо в Швейцарію, як то гарно зустріти там весну. . . А я

1 2 3 4 5 6