Семейная модель социализации личности в современных условиях

яка хворіє на невроз, зростала без батька, а кожна четверта у перші роки життя була залишена без матері.

Як правило, деформовані внутрішньосімейні стосунки призводять до асоціальності власне сім’ї, яка вступає у конфлікт з морально-правовими вимогами суспільства, припускається різного роду правопорушень. Це, у свою чергу, негативно позначається на соціалізації дітей. Не вбачаючи позитивного ідеалу в батьках, вони або входять у відкриту конфронтацію з ними, або, демонструючи зовнішню узгодженість, внутрішньо продовжують дотримуватися своїх поглядів, тобто ведуть «подвійне» життя. Така прихованість утруднює можливість підтримки їхнього прямування у соціально схвалюваному напрямі, результатом чого стає формування негативних особистісних характеристик, шкідливих звичок, асоціальної поведінки.

Сімейне виховання засновується на емоційному, інтимному характері відносин, виявляється в глибокій кровній любові батьків до дітей і дітей до батьків. Байдужість батьків, які не задовольняють прагнення дитини до спілкування, до спільної емоційно забарвленої і значущої діяльності, призводить до затримки соціалізації особистості, тобто гальмуванню засвоєння норм, правил, звичок соціальної поведінки і навіть до формування її асоціального характеру. Це зумовлено тим, що внутрішньосімейні взаємини виступають для дитини першим специфічним зразком суспільних відносин, до яких вона залучається вже з перших днів появи на світ, і які мають значний (якщо не пріоритетний) вплив на формування загальної моделі її життя в майбутньому.

Реалії життя сучасного українського суспільства демонструють суттєві зміни емоційного поля сучасної сім’ї. Аналіз емоційних оцінок свідчить про домінування таких негативних настроїв як байдужість, страх, жорстокість, відчай, розгубленість

Різко зростає агресивність, яка виявляється не тільки стосовно суспільних явищ, процесів, чужих людей, а до найближчих - дружини, чоловіка, власних дітей, родичів. Водночас, треба констатувати, що порівняно з періодом кінця 90-х – початку 2000 років ця тенденція дещо змінилась: ще не відчувається значного повороту на краще, але й не спостерігається її зростання. Можна сказати, що встановилася певна хитка рівновага, за якої найменша похибка може призвести до різкого її порушення у напрямі негативу, тоді як протилежна шалька терезів ще чекає вагомого «багажу».

Серед проблем, пов’язаних із вихованням дітей, що викликають у батьків занепокоєння, слід назвати такі, як: стан здоров’я - 21,0%, небажання займатися фізкультурою і спортом - 19,0%, перевантаження домашніми завданнями - 10,3%, негативне ставлення до навчання - 8,8%, значна кількість часу перебування без догляду поза домівкою - 7,9%, постійне сидіння за комп’ютером - 6,4%, поганий вплив друзів - 5,0%, ранні статеві стосунки - 3,1%, шкідливі звички - 2,2%.

Щодо методів сімейного виховання, то тут, порівняно з попередніми роками, спостерігають певні позитивні зміни. Близько 33,0% батьків намагаються розвивати з дитиною демократичні, партнерські стосунки, але майже половина з них відмічають недостатність знань і умінь для цього. 47,9% визнають доцільність таких методів, як бесіда, роз’яснення, переконування, особистий приклад, але водночас не заперечують доцільності використання примусу, наказу, авторитарної вимоги. Майже 2,5% респондентів повністю підтримують фізичні покарання, переважно позитивно до таких методів ставляться 8,1%, утруднилися висловити свою думку з цього приводу 2,7% дорослих членів сімей. 5,8% батьків не змогли визначитися з цим питанням.

Один із напрямів соціального розвитку тісно пов’язаний з орієнтирами, якими керуються сучасні юнаки і дівчата при виборі майбутньої професії. Проведені цілеспрямовані дослідження

1 2 3 4