Средневековый эпос - рыцарская литература, поэзия

за перерозподіл світу на користь Німеччини. У липні 1918 року, коли перша світова війна вже доходила до кінця, німецькі мілітаристи почали черговий великий наступ на Західному фронті, закликаючи війська до «вірності Нібелунгів», до «удару Гагена», до «стійкості Зігфріда», що призвело до нового безглуздого кровопролиття. Фальсифікація «Пісні про Нібелунгів» досягла кульмінації в часи фашизму й розв'язаної ним другої світової війни. Відомий «оборонний вал» на заході країни назвали «лінією Зігфріда». Його ставили за взірець «одвічної німецької хоробрості», забувши про нідерландське походження героя, а в його пригодах вбачали «прагнення до світового панування». «Німецька хитрість», нібито оспівана в поемі, була піднесена в державний принцип, все дозволяла і обґрунтовувала заклик - із суворою рішучістю Гагена битися до смертельного кінця.

«Пісня про Нібелунгів» приваблювала багатьох німецьких митців. За її мотивами письменник-романтик Фрідріх де ла Мотт Фуке написав драматичну трилогію «Герой півночі», Фрідріх Геббель - кілька трагедій, композитор Ріхард Вагнер - тетралогію «Перстень Нібелунга». Є і в Фюмана вірш «Лихо Нібелунгів», у якому поет від імені народів проклинає фашистів, котрі називали себе «Нібелунгами».

Своїм же прозовим переказом «Пісні про Нібелунгів» Фюман, зберігши стиль та інтонації старовинного сказання, повернув найширшим масам німецького народу його героїчний епос, котрий, при всій трагічності змісту, як усякий витвір мистецтва, що грунтується на народній основі, утверджує гуманізм, справедливість, дружбу й мир між народами.

«Пісня про Роланда» є першим воістину національним шедевром французького мистецтва. Вона височить… серед пам`яток нашої літератури подібно до високої й могутньої арки, можливо, трохи й вузької, але грандіозної, під якою ми не можемо пройти без здивування, пошани й гордості.

“Пісня про Роланда” - одна з французьких середньовічних героїчних поем, які називались у Франції піснями про подвиги (Chansons de geste). В ній оповідається про події, що справді відбувалися в кінці VIII ст

(778 року), коли французький король, "римський імператор" Карл Великий повертався з Іспанії, з походу проти арабів (араби тоді володіли Іспанією) і коли ар'єргард його війська в Ронсевальському межигір'ї Піренеїв був знищений гірським племенем басків. Разом з багатьма іншими французами, передають літописи, загинув і граф Роланд (Хруодланд). Пісня про ці події склалася значно пізніше самих подій (найдавніший запис її належить до кінця XI ст. ) і переказує їх зовсім вільно: в центрі оповідання стоїть Роланд, якого зроблено племінником Карла, ідеальним лицарем, втіленням васальної вірності сюзеренові - Карлу. Роландові протиставлено другого васала Карла - зрадника Ганелона; басків-християн замінено сарацинами (арабами), яких автор вважає язичниками, поклонниками неіснуючого бога Махмета (Магомета). В плані поеми досить ясно визначаються три частини: 1. Зрада Ганелона: а) нарада сарацинського короля Марсілія в Сарагосі; б) нарада Карла в Кордові; в) посольство Ганелона та його зрада; г) безвихідне становище ар'єргарда на чолі з Роландом. 2. Смерть Роланда. 3. Помста за Роланда. Спочатку поему було призначено для усного виконання: вона розповідалася, як російські би-ліни, під акомпанемент музичного інструменту. Повний текст поеми складається з 290 строф (або тирад), написаних десятискладовими рядками; закінчення рядків об'єднані співзвуччями останнього наголошеного голосного звука (асонансом,або неповною римою); в кожній строфі пересічно від 12 до 35 рядків.

"Пісня про Роланда" належить до циклу

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Похожие работы