Средневековый эпос - рыцарская литература, поэзия

«іграшкова» любов, а сьогоденне плотське почуття. Любовний трикутник. Специфіка - немає негативних персонажів. Тут всі протагоністи позитивні. Марк виховує Трістана, для Трістана це втілення ідеалу короля, батька, монарха. Ситуація найбільше мучить Трістана. Королева Ізольда більш емоційно імпульсивна, більше всіх віддається почуттю. Вона з Ірландії - країни загадок, містики, це інший – чаклунський і варварський світ.

Паралель із Медеєю. Марк ставиться до них з розумінням і батьківською гордістю, розуміє, що їхнє поводження кладе на них і на нього тінь, але чисто по-людськи розуміє. Маса перипетій. Древні не могли пояснити механіку виникнення почуття - чарівний любовний напій, випадково випивають під час подорожі. Але проходить три роки, напій повинен перестати діяти, але вони усе ще люблять один одного.

Кульмінація: вигнання Трістана й Ізольди. По одній версії вони три роки живуть у лісі. Один раз їх вистежують барони, приходить король Марк, вони сплять. Марко знаходить їм виправдання - між ними лежить меч. Не вбиває їх, а залишає три символи - міняє перстень Ізольди (знак дружини), меч Трістана (знак короля) і рукавичку (знак васала). Вони повертаються. Трістан іде й знаходить собі дружину Ізольду Білоруку, схожу на ту Ізольду. Але він нещасливий. Закінчується все смертю: Трістан занедужує, урятувати його може тільки Ізольда

Марк відпускає Ізольду. Але Ізольда Білорука обманює Трістана - вона говорить, що на кораблі чорне вітрило, виходить, що Ізольда не приїде. Трістан помирає, Ізольда теж. Тут некуртуазна любов.

Висновок

Отже, вплив народної творчості яскраво позначився на розвитку західноєвропейського епосу. З усіх національних епосів феодального Середньовіччя особливою різноманітністю вирізняється французький. Він дійшов до нас у вигляді поем, так званих жестів — епічних "пісень про діяння", або "пісень про подвиги". Західно­європейський епос широко використовував народні перекази та легенди. В "Пісні про Роланда", написаній старофранцузькою мовою, відображено історичні події: похід та поразка Карла Великого в Іспанії у битві з басками (778 р. ). В "Пісні про Нібелунгів", складеній близько 1200 р. староверхньонімецькою мовою, засуджено свавілля феодалів, оспівано шляхетність Зігфріда — переможця карликів-нібелунгів, що уособлювали темні сили природи.

Казкове і міфічне в героїчних поемах переплітається з реально історичним, християнські тенденції — з пережитками язичництва. Щодо нього середньовічний епос поділяється на три групи. В першій (давньоанглійська поема "Беовульф" та ісландські пісні "Старшої Едди") ще виразно переважає казково-міфічне та язичницьке начало. До другої слід віднести "Пісню про Нібелунгів": тут уже домінує (і навіть всіляко наголошується) феодальна свідомість, але водночас виявляються казковість і надприродність. Нарешті, обидві романські поеми — французька "Пісня про Роланда" й іспанська "Пісня про Сіда" відрізняються від німецькомо^ вних поем не лише-"національними" рисами, а й близькістю до історичних фактів, майже повною відсутністю міфічно-казкового та надприродного начала.

Пам'ятки героїчного епосу у тому вигляді, в якому вони дійшли до нас, складено та написано окремими авторами, здебільшого професійними співцями, поетами чи вченими (кліриками, тобто священиками або ченцями), імена яких залишились невідомими.

Народні сюжети нерідко використовувала лицарська література. Біля витоків лицарського роману був поет, уродженець Шампані, К. де Труа (бл. 1130 р. — після 119Гр), автор перших "романних" обробок сказань про героїв

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Похожие работы