Сергей Михайлович Гершензон

Сергій Михайлович Гершензон

Сергій Михайлович Гершензон (11 лютого 1906, Москва — 7 квітня 1998, Київ) — радянський генетик, академік АН України (1976), Герою Соціалістичного Труда (1990).

Народився в сім'ї відомого російського літератора-пушкінознавства Михайла Осиповіча Гершензона і піаністки Марії Гольденвейзер.

Закінчив Московський Університет (1927), учень С. С. Четверікова. У 1931-1935 рр. працював в Біологічному інституті ім. До. А. Тімірязева, в 1935-1937 - в Інституті генетики АН СРСР.

Після закінчення аспірантури в Московському державному університеті С. М. Гершензон продовжив роботу як асистент, а згодом - як доцент кафедри генетики МДУ. Після того, як в Ленінграді у 1934 році був заснований Інститут генетики, Сергій Михайлович отримав запрошення від М. Вавилова і з 1935 року, коли Інститут перевели до Москви, розпочав роботу на посаді вченого спеціаліста у відділі Г. Дж. Меллера.

Нажаль, негативне ставлення і різка критика Т. Д. Лисенка мала величезний вплив на подальший розвиток генетики в СРСР. Агресивні виступи в пресі та на всіляких зборах посилювалися, атмосфера ставала все більш напруженою. Саме в цей час, на початку 1937 р. , Сергій Михайлович отримує лист від віце-президента Академії наук України А. А. Сапегіна, в якому від імені Президії вченого запрошують переїхати до Києва з метою очолити нещодавно створений відділ генетики Інституту зоології АН України.

У Києві Сергій Михайлович Гершензон залишився назавжди

Йому виділили окрему квартиру неподалік від Інституту, де він і розмістився з родиною. Іван Іванович Шмальгаузен, який на той час очолював Інститут зоології, окрім посади завідуючого відділом генетики запропонував С. М. Гершензону кафедру дарвінізму і генетики в Київському університеті.

Всі сподівання, плани, перспективи були зруйновані на світанку 22 червня 1941 р. нападом фашистської авіації на Київ, розпочалась Велика Вітчизняна війна. Сергій Михайлович зробив декілька спроб записатися добровольцем. Але кожного разу йому відповідали, що радянський уряд вважає дуже важливим збереження наукових кадрів, тому наукові співробітники Академії наук не підлягають мобілізації.

На початку липня був розісланий таємний наказ про евакуацію академіків з родинами до Уфи.

Інститут зообіології разом з інститутами гідробіології та мікробіології було включено до об’єднаного Інституту біології. Життя вчених в евакуації було нелегким, в жахливих побутових умовах люди хворіли, але наукова діяльність продовжувалася. В першу чергу розроблялися теми оборонного характеру. По одній з таких тем, у групі разом з О. П. Маркевичем, працював і С. М. Гершензон. Саме за цю роботу всі учасники групи були нагороджені медалями „За доблестный труд в Великой Отечественной войне”.

В Інституті біології налагодили роботу Вченої ради з захисту дисертацій. У 1942 р. Сергій Михайлович захистив докторську дисертацію. Звіти сесій Академії наук публікувалися у місцевій пресі.

Співробітники Інституту зообіології та їх родини змогли повернутися до Києва у квітні 1944 р. Протягом року мешканці Києва розбирали рештки зруйнованих будинків. Співробітники Академії, крім відбудови Хрещатика, займалися приведенням до робочого стану приміщень наукових установ. Експериментальні дослідження були відновлені лише влітку 1945 р.

1 2