Система пищеварения птиц

довжини кишечнику,  ще ряд прямих або опосередкованих ознак (параметрів): слабко виражену анатомічну й функціональну диференційовку кишечнику на відділи; утворення й переміщення м’язового шлунка до центру маси тіла, що впливає на аеродинамічні властивості; особливості розвитку травних залоз; особливості гістологічної будови стінки кишечнику; високу активність травних ферментів. Деякі із зазначених особливостей прямо пов’язані із зменшенням маси тіла, інші виникли як компенсаторна реакція на перші.

Спробуємо ці логічні посилання підтвердити фактичним матеріалом, який ми отримали у процесі досліджень.

Очевидним є факт, що птахи, які виробили різну тактику в добуванні кормів і живляться різними кормовими об’єктами, мають відрізнятися й особливостями польоту. Екологічна сутність цих особливостей пов’язана перш за все з попереднім оглядом кормової території, наявністю об’єктів живлення і їх кількістю та економією енергії при добуванні корму. Тому природно, що різні типи польоту еволюційно склалися під дією корму.

Процес змін в органах травної системи, очевидно, відбувався відповідно до принципів компенсації функцій, поліфункціональності органів, посилення й активізації функцій, сформульованих О. М. Северцовим [19] та М. М. Воронцовим [5]. Реалізація цих принципів відбувалась на морфологічному, фізіологічному й біохімічному рівнях. Виходячи з цього, ми робимо спробу проаналізувати морфофункціональні особливості травної системи представників класу Aves різної трофічної спеціалізації, пов’язані з пристосуванням до польоту, кормодобуванням і типом живлення.

Як уже згадувалося, маса тіла є важливим фактором для повітряної функції локомоції – польоту

Вважається, що втрата зубів представниками класу птахів сприяла зменшенню маси тіла, а тому прямо пов’язана з пристосуванням до польоту [25]. На наш погляд, редукція зубів сама по собі мало що дала для полегшення маси тіла, більш важливими були її наслідки – часткова редукція вісцерального черепа, і, зокрема, щелепного апарату, редукція жуйної мускулатури та стоншення кісток черепа, до яких ця мускулатура прикріплювалась. Втрата зубів у процесі еволюції птахів призвела до змін і в інших органах травного тракту. Практично загальноприйнятою є думка, що м’язовий шлунок у птахів, де відбувається механічна обробка їжі, розвинувся як компенсація втрати зубів. До речі, м’язовий шлунок птахів зміщений до центру маси тіла, що також сприяє підвищенню аеродинамічних властивостей. Зменшенню маси тіла сприяють й інші особливості будови і функції органів травної системи. Зокрема, відносна скороченість кишечнику і зменшення його об’єму обмежують, з одного боку, масу корму, який може одночасно перебувати в травному тракті, а з другого – сприяють зменшенню часу проходження їжі через травний тракт. Останнє компенсується високою швидкістю процесу травлення й всмоктування поживних речовин. Швидкість травлення забезпечується високою активністю травних ферментів та загально-кишкових залоз (крипт), швидкість всмоктування – особливостями будови слизової оболонки стінки кишечнику. Активність травних ферментів досягається шляхом збільшення концентрації ферментів в одиниці об’єму травного соку підшлункової залози. Це унікальне пристосування травної функції підшлункової залози птахів дозволило їм за коефіцієнтом перетравлювання кормів перевершити ссавців. Слід також звернути увагу на ту обставину, що відносна маса підшлункової залози птахів значно більша порівняно із ссавцями. Печінка у птахів великих розмірів і відносно до маси тіла жовчі у птахів утворюється й виділяється  також більше, ніж  у ссавців. Так, у курей на 1 кг маси тіла за добу виділяється 37 мл жовчі, у собаки – 10 мл, особливістю травлення

1 2 3 4 5 6

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные