Система и закон денежного обращения

План

1. Система грошового обігу та її типи.  

2. Закон грошового обігу.  

Література.  


1. Система грошового обігу та її типи

Грошові системи сформувались з утвердженням централізованих держав. Структура грошової системи відображена на схемі (рис. 1).

Найменування грошової одиниці (національної валюти), як правило, виникає історично і закріплюється у тій чи іншій країні (долари США, Канади і Австралії, англійські фунти, бельгійські, швейцарські і фра­нцузькі франки, німецькі марки, голландські гульдени, шведські, датські і чеські крони, португальські ескудо, іспанські песети, аргентинські, мекси­канські і кубинські песо, грецькі драхми, італійські і турецькі ліри, японські йєни, китайські юані, корейські вони, польські злоті, російські рублі, укра­їнські гривні, індійські рупії та багато інших).

Види грошей включають види державних кредитних і паперових грошових знаків, розмінної монети, що мають законну платіжну силу. Ра­ніше ще могли бути й металеві гроші у формі золотих і срібних монет. Платіжна сила символічних грошей встановлюється державою, яка ство­рює і механізм їх емісії – порядку випуску в обіг та вилучення з нього.

Варто зазначити, що паперові гроші можуть існувати у формах банківських кредитних білетів (банкнот) і казначейських білетів (білетів державної скарбниці)

Різниця між ними полягає у їх забезпеченні: перші забезпечуються золотом чи іноземною валютою, а другі – націо­нальним багатством країни. Емісію банкнот здійснює центральний банк, а казначейських білетів – міністерство фінансів1. Однак, більш широке розповсюдження одержали банкноти, адже вони поступово стали міжнарод­ним платіжним і купівельним засобом, а казначейські білети здійснюють свій обіг лише всередині країни.

Масштаб цін – історично обумовлений елемент грошової системи, що визначав ваговий вміст золота чи срібла у грошовій одиниці. Сьогодні, коли гроші не мають внутрішньої вартості, масштаб цін є примусовим і визначається державою.

Форми і умови безготівкового платіжного обігу визначаються державою через реґламентацію обігу безготівкових грошей. Це передба­чає визначення видів безготівкових грошей (чеків, кредитних карток, “електронних грошей”), сфер готівкових і безготівкових розрахунків, порядку випуску безготівкових платіжних засобів, режим використання грошей на банківських рахунках тощо.

Порядок обміну національної грошової одиниці на іноземні визначається державними законодавчими актами, а валютний курс (співвідношення між грошовими одиницями різних країн) – в залежності від типу грошової системи може визначатись ринком або встановлюватись державою в особі уповноважених нею на те органів (як правило, центральним банком).

Інститути системи грошового обігу включають органи і уста­нови, які здійснюють емісію (випуск) грошей в обіг, регулювання їх кількос­ті. Це, насамперед, центральний банк і уся банківська система, державні фінансові органи та інші.

У залежності від змісту і структури грошової системи, взаємодії і ролі її елементів існують певні тенденції і закономірності у розвитку і функціонуванні грошової системи.

Історія знає три типи грошових систем: біметалізм, монометалізм і систему нерозмінних кредитних грошей.

В основі системи біметалізму знаходились два грошових метали –золото і срібло (у давні часи таких металів було більше), за якими законодавче закріплювалась роль загального еквіваленту. Однак, біметалізм виявився нежиттєвою системою,

1 2 3 4 5 6

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные