Система и закон денежного обращения
Система золотого монометалізму у ході своєї еволюції пройшла два етапи:
- система золотомонетного обігу;
- система номінальних грошових знаків (банкнот) із золотозливковим чи золотодевізним стандартом.
Золотомонетний обіг – найдорожча, але разом з тим і найстійкіша грошова система. Усі функції грошей виконують дійсні (золоті) гроші у формі монет. При цій системі не буває ні нестачі, ні надлишку золотих грошей, які вільно випадають з обігу і вільно повертаються до нього завдяки функції нагромадження (утворення скарбу)
Золотомонетний обіг поєднується з обігом банкнот, які вільно обмінюються на золото за номіналом. Внаслідок цього така грошова система має не лише відносну стійкість, але й забезпечує необхідну еластичність грошового обігу. Золотомонетний стандарт існував у більшості розвинених країн до першої світової війни, а в США – до 1933 року.
Головною причиною відмови від золотомонетного обігу було те, що розвиток товарного виробництва вступав у суперечність із стабільною, але нееластичною і дорогою системою. Видобуток золота розвивався значно нижчими темпами, ніж суспільне виробництво. Високий динамізм у нарощуванні обсягів промислового і сільськогосподарського виробництва вступив у суперечність із існуючою грошовою системою, яка ставала все більш помітним гальмом в розвитку товарного виробництва.
Серед інших причин, що ведуть до демонетизації золота (втрати золотом грошових функцій) і відмови від золотомонетного обігу можна виділити:
–його велика інерційність (малорухомість, необхідність значного часу для здійснення грошових операцій), що виражається в значній дорожнечі обслуговування цієї грошової системи;
–при зростаючій потребі в золоті з боку виробництва все відчутнішою ставала нестача грошового металу, існуючі запаси золота перестали задовольняти потребу у грошах для обслуговування як внутрішнього, так і зовнішнього ринків;
–золоті гроші високої портативності не могли обслуговувати дрібний за вартістю оборот;
–неможливість для держави в умовах золотого стандарту проводити власну незалежну грошово-кредитну політику.
Тому на зміну золотомонетному грошовому обігу на початку 20 ст. прийшла система номінальних грошових знаків (банкнот) з початку з обмеженим обміном національних грошей на зливки золота (золотозливковий стандарт), а пізніше, і на іноземну валюту (золотодевізний стандарт).
При золотозливковому стандарті золоті монети в обіг не випускаються, а розмін банкнот на золото відбувається шляхом продажу стандартних золотих зливків по фіксованій державній ціні. При золотодевізному стандарті грошові знаки взагалі не обмінюються на золото, а лише на іноземну валюту (девізи), яка