Система и закон денежного обращения

адже існування двох мір вартості суперечило суті товарних грошей як єдиного загального еквіваленту. Система біметалізму була нестабільною, внутрішньо суперечливою, оскільки при використанні двох еквівалентів виникали труднощі при визначенні вартісного співвідношення між золотом і сріблом. Окрім цього, дана грошова система не забезпечувала стійкості грошового обігу, оскільки зміна вартості одного з грошових металів (під впливом зміни умов їх видобутку, надмірного ввезення одного із металів з-за кордону тощо) призводила до коливання цін на товари. Вловлювати ці зміни і постійно відображати їх у співвідношенні цін було надто складно. Тому у більшості європейських країн і у США та Канаді у другій половині 19 сто­ліття утвердилась система золотого монометалізму. Вона передбача­ла безпосередній обіг золотих монет, а також вільний обмін грошових зна­ків (банкнот) на золото.

Система золотого монометалізму у ході своєї еволюції пройш­ла два етапи:

  • система золотомонетного обігу;
  • система номінальних грошових знаків (банкнот) із золотозливковим чи золотодевізним стандартом.

Золотомонетний обіг – найдорожча, але разом з тим і найстійкіша грошова система. Усі функції грошей виконують дійсні (золоті) гроші у формі монет. При цій системі не буває ні нестачі, ні надлишку золотих грошей, які вільно випадають з обігу і вільно повертаються до нього за­вдяки функції нагромадження (утворення скарбу)

Золотомонетний обіг поєднується з обігом банкнот, які вільно обмі­нюються на золото за номіналом. Внаслідок цього така грошова система має не лише відносну стійкість, але й забезпечує необхідну еластичність грошового обігу. Золотомонетний стандарт існував у більшості розвине­них країн до першої світової війни, а в США – до 1933 року.

Головною причиною відмови від золотомонетного обігу було те, що розвиток товарного виробництва вступав у суперечність із стабільною, але нееластичною і дорогою системою. Видобуток золота розвивався значно нижчими темпами, ніж суспільне виробництво. Високий динамізм у нарощуванні обсягів промислового і сільськогосподарського виробництва вступив у суперечність із існуючою грошовою системою, яка ставала все більш помітним гальмом в розвитку товарного виробництва.

Серед інших причин, що ведуть до демонетизації золота (втрати золотом грошових функцій) і відмови від золотомонетного обігу можна виділити:

–його велика інерційність (малорухомість, необхідність значного часу для здійснення грошових операцій), що виражається в значній дорожнечі обслуговування цієї грошової системи;

–при зростаючій потребі в золоті з боку виробництва все відчутнішою ставала нестача грошового металу, існуючі запаси золота перестали задовольняти потребу у грошах для обслуговування як внутрішнього, так і зовнішнього ринків;

–золоті гроші високої портативності не могли обслуговувати дрібний за вартістю оборот;

–неможливість для держави в умовах золотого стандарту проводити власну незалежну грошово-кредитну політику.

Тому на зміну золотомонетному грошовому обігу на початку 20 ст. прийшла система номінальних грошових знаків (банкнот) з початку з обмеженим обміном національних грошей на зливки золота (золотозливковий стандарт), а пізніше, і на іноземну валюту (золотодевізний стандарт).

При золотозливковому стандарті золоті монети в обіг не випускаються, а розмін банкнот на золото відбувається шляхом продажу стандартних золотих зливків по фіксованій державній ціні. При золотодевізному стандарті грошові знаки взагалі не обмінюються на золото, а лише на іноземну валюту (девізи), яка

1 2 3 4 5 6

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные