Системный характер социальной работы

План

  1. Структура системи соціальної роботи.
  2. Об’єкт, суб’єкт соціальної роботи.
  3. Функції, зміст і засоби соціальної роботи.
  4. Управління і цілі соціальної роботи.  

 

 Система (від грецького "system" - ціле, що складається із частин; поєднання) - впорядкована кількість взаємопов'язаних елементів, що утворюють єдине ціле; сукупність визначених елементів, між якими існує закономірний взаємозв'язок. Сукупність якісно визначених елементів становить зміст системи, а сукупність закономірних зв'язків між елементами – структуру системи. Система функціонує згідно цілей, завдань та принципів даної конкретної науки, її ефективність найперше залежить від потреб, які висуває соціальна дійсність. "Системи створюються лише з певною метою, - пише Н. В. Кузьмина, - тобто там і тоді, коли дійсно усвідомлена потреба суспільства. . . у підготовці спеціалістів. . . до виконання тих чи інших функцій в суспільстві"

Основним етапом в системі є побудова узагальненої моделі, що відображає всі фактори і взаємозв'язки елементів. Будь-яка діяльність має свою структуру, кожний елемент якої необхідний, органічно пов'язаний і взаємодіє з іншими, виконуючи особливі функції.

 Соціальна робота становить цілісну систему, що складається з декількох залежних один від одного елементів. Це – суб’єкт, зміст, управління, об’єкт і зв’язуючи їх в єдине ціле засоби, функції і цілі. Схематично можна зобразити так: 

 Схема дає наочне уявлення про предмет, його пізнавальний зміст Послідовність компонентів не випадкова будь-яка діяльність здійснюється в напрямку від суб'єкта до об'єкта.

 Соціальна робота як система виділяє у собі підсистеми меншого рівня:

 - соціальна робота як наука,

 - соціальна робота як навчальна дисципліна,

 - соціальна робота як вид діяльності

 У свою чергу, кожний із цих компонентів може характеризуватися як визначена окрема система

 Соціально-педагогічна робота вбирає в себе два надзвичайно важливі елементи, без яких вона не може відбуватися – це об'єкт і суб'єкт. Розглянемо перш за все філолофсько-соціологічне тлумачення цих понять.

 Об'єкт можна трактувати як щось конфронтуюче суб'єкту в його предметно-практичній і пізнавальній діяльності. Він не просто тотожний об'єктивної реальності, а є тією її частиною, що взаємодіє із суб'єктом.

 Суб'єкт — це носій предметно-практичної діяльності й пізнання (індивід, соціальна група), джерело активності, спрямований на об'єкт.

 Важливими є три моменти для розуміння об'єктів і суб'єктів у соціальній роботі: їх відмінність; органічна взаємодія, зв'язок; їх можливість мінятися місцями.

 Треба мати на увазі, що поняття «об'єкт» може співвідноситися з поняттями і «суб'єкт», і предмет. Об'єктно-суб'єктні відносини характеризують головним чином соціальну роботу як практичний вид діяльності.

 Коли ж ми розглядаємо соціальну роботу як науку, то маємо справу з об'єктно-предметними відносинами. У цьому випадку об'єкт сприймається як визначений вид практичної соціальної діяльності, а предметом є або сторона (сторони) цього об'єкта (соціальна ситуація клієнта — індивіда, родини, спільності, групи), або (найчастіше) закономірності соціальної роботи.

 При аналізі соціальної роботи як навчальної дисципліни (точніше, навчального процесу) об'єктом (переважно) є студенти, слухачі, а суб'єктом — викладачі, учені. У той же час об'єктно-суб'єктні відносини тут досить рухливі, особливо коли мова

1 2 3

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные