Скандинавы и варяги

План

Варяги. 3

Скандинави. 5

Війни з Ганзою. Кальмарська унія. 9

Список літератури. 12

Варяги 

Варяги — (від старо-північн. -герм.  — væringjar, нім.  — Waräger, грецьк.  — Β?ραγγοι а Βαρι?γοι, стар. -слав.  — Вар`яже, Вар`язі) — у широкому тлумаченні цього терміну — нормани, мандрівники, воїни-пірати та купці з північної Європи — Скандинавіїгермано-мовні племена, що населяли західне узбережжя Балтійського моря до утворення держав ДаніяШвеція та Норвегія.  Етнонім «варяги» вживався у Східній Європі та Візантії, в Західній Європі ці ж племена одержали назву «вікінги».

У більш вузькому тлумаченні (що походить з візантійських джерел) варяги — це норманські воїни, що наймалися служити охоронцями до двору візантійських імператорів.

Існують різні версій походження назви «варяги»:

  • від давньосканд.  — Væringjar, із “várar”, «важна обіцянка», щось на зразок «Пов'язане Словом та Клятвою товариство озброєних вояків».
  • варяги — давньоруська назва жителів 
org/wiki/%D0%A1%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%8F">Скандинавії в давньоруських джерелах. У зв'язку з теорією про скандинавське походження варягів була ототожнена з європейськими назвами — «Нормани» (відстарогерм.  «Nordgermanne» — Північні германці) та «Вікінги».
  • назва "варяги" є словом, яке є синонімом і має спільне походження з слов'янськими словами "вороги", "вороги". деякі прихильники цієї теорії (напр. А. Т. Фоменко) твердять, що цим словом слов'яни в літописах могли називати не лише скандинавів, а й будь-які інші ворожі ним в даний момент племена, зокрема інші слов'янські.
  • Згадка про варяг у візантійських джерелах — у хроніці другої половини 11-го століття (1057 р. ) «Synopsis Historion» візантійського придворного історика Іоанна Скілітця (лат.  - Ioannes Skylitzes; грец.  - Ιω?ννης Σκυλ?τζης).

    Уперше у староруських джерелах згадуються у вміщеній в «Повісті минулих літ» легенді про «закликання варягів». «Повість» називає варягами представників різних північно-германських народів, а Балтійське море — «варязьким».

    Михайло Ломоносов в своїй праці "Краткой россійской лєтописецъ" пише - "Славяне и Чудь по нашим, Сарматы и Скифы по внєшнимъ писателям, были древніе обитатели въ Россіи. Единородство Славянъ с Сарматами, Чуди со Скифами для многих ясных доказательствъ неоспоримо. Народъ Славенской, усилясь, притєcнилъ Чудь къ сторонамъ восточнымъ и сєвернымъ, и часть оныя присовокупилъ въ свое соединеніе. Потомъ Варяги жившіе по берегамъ балтійскаго моря, которые именовались Россы, Готы, Норманы, Свія, Ингряне, имєя со Славянами частыя войны, купечества, и путешествуя въ Грецію чрезъ здєшнія земли, на многихъ мєстахъ поселились. . "

    На своєму початку «мандрівники-мореплавателі» варяги були типовими на той час пірати-розбійники. Потім, «осівши на землю», покоривши місцеві племена чи примусивши їх платити данину, тобто накопивши деякий рівень прибутку і багатства, вони ставали торгівцями-купцями. Варяги у європейській історіографії також відомі як найманці-охоронці при дворі візантійських імператорів. Варяги виконували, окрім того, функції княжих послів, брали участь в адміністрації, інші осідали в містах і займалися переважно торгівлею. На Сході Європи дружини варягів і варязькі купці в своїх подорожах на південь до багатої метрополії Візантії користувалися Дніпровим шляхом (Варязький шлях, шлях «З варяг у греки»). По ріці Волга вони плавали до Персії, де теж вели активну торгівлю.

    Згідно Норманської теорії походження східнослов'янської державності, саме присутність варягів на землях східних слов'ян у першу чергу сприяла переходу проти державних слов'янських утворень на рівень державності. Таким чином вважається, що варяги або безпосередньо створили

    1 2 3 4 5

    Похожие работы