Скандинавы и варяги
План
Варяги. 3
Скандинави. 5
Війни з Ганзою. Кальмарська унія. 9
Список літератури. 12
Варяги
Варяги — (від старо-північн. -герм. — væringjar, нім. — Waräger, грецьк. — Β?ραγγοι а Βαρι?γοι, стар. -слав. — Вар`яже, Вар`язі) — у широкому тлумаченні цього терміну — нормани, мандрівники, воїни-пірати та купці з північної Європи — Скандинавії; германо-мовні племена, що населяли західне узбережжя Балтійського моря до утворення держав Данія, Швеція та Норвегія. Етнонім «варяги» вживався у Східній Європі та Візантії, в Західній Європі ці ж племена одержали назву «вікінги».
У більш вузькому тлумаченні (що походить з візантійських джерел) варяги — це норманські воїни, що наймалися служити охоронцями до двору візантійських імператорів.
Існують різні версій походження назви «варяги»:
Згадка про варяг у візантійських джерелах — у хроніці другої половини 11-го століття (1057 р. ) «Synopsis Historion» візантійського придворного історика Іоанна Скілітця (лат. - Ioannes Skylitzes; грец. - Ιω?ννης Σκυλ?τζης).
Уперше у староруських джерелах згадуються у вміщеній в «Повісті минулих літ» легенді про «закликання варягів». «Повість» називає варягами представників різних північно-германських народів, а Балтійське море — «варязьким».
Михайло Ломоносов в своїй праці "Краткой россійской лєтописецъ" пише - "Славяне и Чудь по нашим, Сарматы и Скифы по внєшнимъ писателям, были древніе обитатели въ Россіи. Единородство Славянъ с Сарматами, Чуди со Скифами для многих ясных доказательствъ неоспоримо. Народъ Славенской, усилясь, притєcнилъ Чудь къ сторонамъ восточнымъ и сєвернымъ, и часть оныя присовокупилъ въ свое соединеніе. Потомъ Варяги жившіе по берегамъ балтійскаго моря, которые именовались Россы, Готы, Норманы, Свія, Ингряне, имєя со Славянами частыя войны, купечества, и путешествуя въ Грецію чрезъ здєшнія земли, на многихъ мєстахъ поселились. . "
На своєму початку «мандрівники-мореплавателі» варяги були типовими на той час пірати-розбійники. Потім, «осівши на землю», покоривши місцеві племена чи примусивши їх платити данину, тобто накопивши деякий рівень прибутку і багатства, вони ставали торгівцями-купцями. Варяги у європейській історіографії також відомі як найманці-охоронці при дворі візантійських імператорів. Варяги виконували, окрім того, функції княжих послів, брали участь в адміністрації, інші осідали в містах і займалися переважно торгівлею. На Сході Європи дружини варягів і варязькі купці в своїх подорожах на південь до багатої метрополії Візантії користувалися Дніпровим шляхом (Варязький шлях, шлях «З варяг у греки»). По ріці Волга вони плавали до Персії, де теж вели активну торгівлю.
Згідно Норманської теорії походження східнослов'янської державності, саме присутність варягів на землях східних слов'ян у першу чергу сприяла переходу проти державних слов'янських утворень на рівень державності. Таким чином вважається, що варяги або безпосередньо створили