Словацкая республика

План

Створення.  

Участь Словаччини у Другій Світовій війні 

Міжнародні відносини.  

Загальна характеристика держави.  

Адміністративний поділ.  

Втрата незалежності 

Література.  

 

Словацька республіка — незалежна національна словацька держава, яка існувала 14 березня 1939 — 8 травня 1945 як союзник і сателіт Нацистської Німеччини. Вона існувала приблизно на тій же території що й сучасна Словаччина (за винятком південних і східних частин сучасної Словаччини). Республіка мала кордон з Німеччиною,Протекторатом Богемії і Моравії, Генеральною губернією (зайнятий Німеччиною залишок Польщі) і Угорщиною.

Словацька республіка була визнана Нацистською Німеччиною, а також Японською імперією (та її маріонетковими державами — Маньчжоу-го, Меньчангом, Тимчасовим Урядом Китаю), Італією, Хорватією, Угорщиною, Румунією, Іспанією,Литвою, Естонією, Швейцарією, Сальвадором, Ватиканом та Радянським Союзом. Держава була також де-факто визнанаВеликою Британією шляхом встановлення консульських відносин[1]. Існування Першої Словацької республіки було анульоване результатами Другої Світової війни через анулювання Мюнхенської угоди і всіх її наслідків.

Для визначення цієї історичної держави використовуються назви Перша Словацька республіка (словац. prvá Slovenská republika) або Словацька держава (словац. Slovenský štát), оскільки сучасна (друга) Словацька республіка не є їїправонаступницею. Назва Словацька держава використовувалася здебільшого на протязі існування Комуністичної Чехословаччини (1948—1989)

Інше ім'я, що могло застосовуватся для визначення Словацької республіки (1939-45) —Незалежна Держава Словаччина.

Створення

Згідно Мюнхенської угоди, у вересні 1938 року Словаччина отримала автономію усередині Чехословаччини, а відповідно до результатів Віденського арбітражу у листопаді того ж року була змушена повернути частину своїх південних територій Угорщині. Під час підготовки німецького вторгенення до Чехії (з наступним створенням протекторату Богемії і Моравії)Адольф Гітлер розглядав декілька планів дій щодо майбутнього Словаччини. Врешті-решт було прийняте рішення утворити окрему державу під сильним впливом Німеччини, яка б могла виступити плацдармом для нападів Німеччини на Польщу та інші регіони.

13 березня 1939, Адольф Гітлер запросив Йозефа Тисо (прем'єр-міністра Словацької автономії) до Берліну, де переконував його негайно проголосити незалежну Словацьку Республіку. Тисо відмовився ухвалити таке рішення самостійно та отримав згоду Гітлера на розгляд питання проголошення незалежності на засіданні словацького парламенту. Таке засідання було проведене 14 березня. Після доповіді Тисо щодо зустрічі з Гітлером та наступної дискусії, в ході якої єдиною альтернативою незалежності було визначено розділ словацьких земель між Німеччиною та Угорщиною, парламент одностайно проголосував за проголошення незалежності Словаччини. Йозеф Тисо був призначений першим прем'єр-міністром новоствореної республіки.

Участь Словаччини у Другій Світовій війні

23 березня 1939, Угорщина, яка вже зайняла на той час Карпатську Україну, напала звідти на територію новоствореної Словацької республіки. Словацькі війська були захоплені зненацька і не змогли чинити гідний опір. В результаті цього передвоєнного збройного конфлікту, що формально тривав лише два дні, Словацька республіка була вимушена віддати Угорщині 1697 км² території з населенням близько 70000 чоловік.

Словаччина була єдиною країною Осі, крім Німеччини, що взяла участь у польській кампанії. Готуючи вторгнення до Польщі, намічене на вересень 1939, вермахт звернувся до Словаччини по допомогу. Хоча історія словацької армії на той

1 2 3

Похожие работы